Система органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначена в ст. 213 Кодексу про адміністративні правопорушення. Ці органи можна поділити на колегіальні, тобто ті, що розглядають справи колегіально, й одноособові, де справи розглядаються одноосібно уповноваженими службовими особами.
До першої групи належать адміністративні комісії при міськрайвиконкомах, виконавчі комітети селищних та сільських рад, місцеві суди. Друга група органів численніша. До неї входять органи внутрішніх справ (міліція), органи державного пожежного нагляду, органи залізничного транспорту, органи морського транспорту, органи річкового транспорту, органи повітряного транспорту, органи держгіртех-нагляду, органи держатомнагляду, митні органи, органи Міністерства оборони, органи, які здійснюють державний пробірний нагляд, органи Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, органи державної статистики. Від імені цих органів справи про адміністративні правопорушення розглядають уповноважені на це службові особи: начальники, заступники, державні інспектори, інспектори-ревізори.
Серед названих органів найширше коло справ підвідомче адміністративним комісіям, які, згідно з чинним законодавством, утворюються при виконавчих комітетах і діють на підставі положення про ці комісії від 9 березня 1988 р.
Повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення наділені виконавчі комітети селищних і сільських рад. Підвідомче їм коло справ визначається ст. 219 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також Законом України “Про органи місцевого самоврядування".
Місцеві суди (судді), згідно зі ст. 221, розглядають справи, що межують з небезпечними діяннями, наприклад, про дрібне хуліганство, дрібне розкрадання державного та громадського майна. До компетенції місцевих судів віднесено також розгляд скарг і протестів на постанови інших органів (службових осіб) у справах про адміністративні правопорушення.
Объяснение:
Постановление Правительства РФ от 09.10.2015 "Об утверждении Правил предоставления гостиничных услуг в Российской Федерации"
Договор заключается при предъявлении потребителем документа, удостоверяющего его личность, оформленного в установленном порядке, в том числе:
1) паспорта гражданина Российской Федерации, удостоверяющего личность гражданина Российской Федерации на территории Российской Федерации;
2) свидетельства о рождении - для лица, не достигшего 14-летнего возраста;
3) паспорта, удостоверяющего личность гражданина Российской Федерации за пределами Российской Федерации, - для лица, постоянно проживающего за пределами Российской Федерации;
4) паспорта иностранного гражданина либо иного документа, установленного федеральным законом или признанного в соответствии с международным договором Российской Федерации в качестве документа, удостоверяющего личность иностранного гражданина;
5) документа, выданного иностранным государством и признанного в соответствии с международным договором Российской Федерации в качестве документа, удостоверяющего личность лица без гражданства;
6) разрешения на временное проживание лица без гражданства;
