В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення
Юридический факт — конкретное жизненное обстоятельство, с наступлением которого норма права связывает возникновение, изменение, прекращение правоотношений.
Рассматриваемые факты называются юридическими, поскольку предусмотрены в нормах права: прямо — в гипотезе, косвенно — в диспозиции, санкции.
Юридические факты представляют собой разнообразные жизненные обстоятельства, а потому их можно классифицировать по различным основаниям. Важнейшим является деление юридических фактов по тем последствиям, которые они влекут, и их волевому содержанию.
По последствиям юридические факты делятся на право-образующие, правоизменяющие и правопрекращающие.
Правообразующие факты вызывают возникновение правоотношений. Это гражданско-правовые сделки, заключение трудового договора, заключение брака в соответствии с нормами семейного права, совершение преступных действий, вызывающих уголовно-правовые отношения, и др.
Правоизменяющие факты изменяют правоотношения. Например, перевод на другую работу изменяет содержание трудового правоотношения между сторонами, хотя в целом правоотношение сохраняется.
Правопрекращающие факты обусловливают прекращение правоотношений. Таковыми являются действия лица по осуществлению субъективного права или исполнению юридической обязанности. Однако правоотношение может прекращаться не только в результате реализации субъективных прав и обязанностей, но и вследствие, например, смерти человека (субъекта права), гибели вещи (объекта правоотношения).
Один и тот же факт вызвать несколько юридических последствий. В частности, смерть гражданина одновременно может вызвать возникновение правоотношений по наследованию, прекращение трудового правоотношения, изменение правоотношения по найму жилого помещения.
По волевому признаку юридические факты делятся на события и деяния (действие или бездействие).
События — это такие юридические факты, наступление которых не зависит от воли субъектов правоотношения (пожар от удара молнии, истечение срока, естественная смерть человека и др.).
Действия — волевые акты поведения людей, внешнее выражение их воли и сознания. Они могут быть правомерными и неправомерными. Правомерные действия совершаются в рамках предписаний действующих норм. Они подразделяются на индивидуальные юридические акты и юридические поступки. Индивидуальные юридические акты - внешне выраженные решения людей, направленные на достижение правового результата. К ним относятся акты применения права, договоры между организациями, гражданско-правовые сделки, заявления граждан и другие волеизъявления, вызывающие правовые последствия.
Юридические поступки есть фактическое поведение людей, составляющее содержание реальных жизненных отношений (например, выполнение трудовых обязанностей, передача вещей и денег по договору купли-продажи). Юридические поступки вызывают правовые последствия независимо от того, были они направлены на достижение указанных последствий или нет. Неправомерные действия — это преступления и проступки, идущие вразрез с правовыми предписаниями.
Бездействие — это пассивное поведение, не имеющее внешнего выражения. Бездействие может быть правомерным (соблюдение запретов) и неправомерным (неисполнение обязанности).
Объяснение:
