Труд — это целенаправленная деятельность человека, реализующего свои физические и умственные для получения определенных материальных или духовных благ, именуемых продуктом труда, продуктом производства.
В современном обществе труд является категорией социальной, экономической, а также политической. Следует понять, что трудовое право регулирует отношения по труду лишь в общественной организации труда. Организация труда, имеет две стороны — общественную и техническую.
Техническая организация труда — это, во-первых, связь человека в процессе общего труда с орудиями труда, техникой, материалами, технологическим процессом; во-вторых, отражение отношения человека к природе, степень воздействия на нее при использовании в трудовой деятельности. Техническая организация труда правом *не регулируется, в отличие от общественной, для нее существуют Технические инструкции, Правила.
Трудовое право является одной из ведущих отраслей российского права. Само название данной отрасли говорит о том, что его предметом являются общественные отношения, связанные с трудом. Будучи самостоятельной отраслью права, трудовое право регулирует комплекс общественных отношений в сфере труда.
Таким образом, трудовое право как самостоятельная отрасль права представляет собой совокупность правовых норм, регулирующих трудовые и иные непосредственно связанные с ними отношения. Являясь самостоятельной отраслью, трудовое право имеет свой предмет и метод правового регулирования.
Предметом трудового права как отрасли является комплекс общественных отношений. Трудовые отношения занимают центральное место в предмете трудового права. Впервые в Трудовом кодексе РФ (ст. 15) дается понятие трудовых отношений. Сторонами трудового отношения выступают работник и работодатель.
Законодатель в ст. 1 ТК РФ предусматривает, что предмет трудового права составляют не только трудовые отношения, но иные непосредственно связанные с ними отношения. Таких отношений — девять групп, так как Федеральным законом от 30 июня 2006 г. № 90-ФЗ в ст. 1 ТК РФ включена новая группа, а именно: отношения по обязательному социальному страхованию в случаях, предусмотренных федеральным законом. Весь комплекс общественных отношений, которые составляют предмет трудового права, можно разделить на три вида по отношению к трудовым: 1) предшествующие; 2) сопутствующие; 3) сменяющие (приходящие на смену трудовым).
Кроме предмета трудовое право как отрасль российского права имеет свой собственный метод. Под методом правового регулирования понимается воздействия норм права на те или иные общественные отношения, на поведение людей1. Следует помнить, что метод правового регулирования не устанавливается произвольно законодателем или правоприменительными органами, он обусловливается объективными жизненными обстоятельствами. Под методом трудового права следует понимать совокупность тех приемов), с которых осуществляется регулирование тех общественных отношений, которые составляют предмет трудового права. Метод — это сущностная категория трудового права, отражающая суть различия приемов) регулирования и создания норм трудового права. За последние годы метод трудового права, как и предмет отрасли, претерпел определенные изменения. Метод трудового права состоит из специфичных для данной отрасли права правового регулирования труда. К ним относятся: 1) сочетание централизованного и локального, законодательного и договорного регулирования; 2) договорный характер труда и установление его условий; 3) юридическое равноправие сторон трудового договора, с одной стороны, и подчинение работника власти работодателя — с другой; 4) участие работников в управлении организацией; 5) специфический защиты трудовых прав участников; 6) единство и дифференциация норм трудового законодательства.
В трудовом праве находят свое отражение как публично-правовые, так и частноправовые начала. Трудовое право отличается от смежных отраслей, регулирующих отношения, связанные с трудом. В связи с этим следует показать отличие трудового права от гражданского, административного и от права социального обеспечения.
Трудовое законодательство рас на всех работников, заключивших трудовой договор, и на всех работодателей независимо от их организационно-правовой формы и форм собственности.
В тех случаях, когда судом установлено, что договором гражданско-правового характера фактически регулируются трудовые отношения между работником и работодателем, к таким отношениям применяются положения трудового законодательства и иных актов, содержащих нормы трудового права. В соответствии с ч. 5 ст. 11 ТК РФ нормы трудового права. Рас на трудовые отношения не только граждан Российской Федерации, но и на иностранных граждан и лиц без гражданства, а также на организации, создаваемые ими либо с их Участием, но с учетом условий, предусмотренных Федеральным законом от 25 июля 2002 г. «О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации».
Нерідкими є ситуації, коли прагнучи незалежності, маючи бажання отримати власні кошти, а іноді, щоб до власній сім’ї підлітки вирішують влаштуватись на роботу. Що потрібно знати про працевлаштування неповнолітніх розповідає заступниця начальника Кривоозерського бюро правової до Катерина Гобела.
Насамперед слід відзначити, що у трудових правовідносинах підлітків прирівнюють у правах до повнолітніх, і вони, так само як і повнолітні, зобов’язані чесно й сумлінно працювати, вчасно й точно виконувати розпорядження роботодавця, додержуватися трудової дисципліни. Разом з цим законодавство України визначає ряд особливостей працевлаштування неповнолітніх, зокрема щодо охорони праці, робочого часу, відпусток тощо.
Отже, Кодекс законів про працю України визначає, прийняття на роботу осіб молодше 16 років не допускається (стаття 188 КЗпП). Однак, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.
Ще один виняток – це працевлаштування учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14 років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Важливо! На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.
Кажучи про прийняття на роботу неповнолітніх, то потрібно зважати на таке:
трудові договори з неповнолітніми працівниками обов’язково мають укладатися в письмовій формі;
прийняття на роботу неповнолітніх відбувається лише після попереднього медичного огляду, надалі вони обов’язково мають проходити медичний огляд щороку до досягнення ними 21 року;
при прийнятті на роботу особам, які не досягли 18 річного віку не встановлюється випробувальний термін;
неповнолітні користуються пільгами, встановленими законодавством України, щодо охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці.
Заборонено:
залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;
застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Тривалість робочого часу
Відповідно до статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Однак для неповнолітніх ця цифра буде меншою і залежатиме вона від віку працівника. Так, у віці 16-18 років вона становитиме не більше 36 годин на тиждень, а у віці 15- 16 років – 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП). Що стосується учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, то вона не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.
Право на відпустку
Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день та надається у зручний для них час (ч. 2 ст. 75, ст. 195 КЗпП).
Оплата праці
Слід відзначити, що при скороченій тривалості щоденної роботи заробітна плата неповнолітнім працівникам виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (стаття 194 КЗпП).
Водночас оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Порядок звільнення неповнолітніх
Розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можливе тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення неповнолітніх з підстав визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП, зокрема це скорочення або реорганізація, можливе лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
Крім цього, допускається розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що подальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.Чимало учнів закладів загальної середньої освіти, особливо у літній період чи на час канікул, замислюються над питанням, де і яким чином можна заробити гроші. Проте як неповнолітнім, так і роботодавцям при цьому важливо знати особливості працевлаштування осіб віком від 14 до 18 років. Отже, розповідаємо про права, гарантії та обмеження праці неповнолітніх.
