11.Подружжя К. п’ять років проживало в Ізраїлі,куди воно відбуло на постійне місце проживання разом із донькою. За цей час К. набули громадянство Ізраїлю,хоча з

громадянства України не вийшли. Зважаючи на труднощі економічного характеру та

незадовільний стан здоров’я дружини, подружжя вирішило повернутися до України.

Визначте підстави (3)для громадянства на підставі аналізу ситуації, поясніть свій

вибір:

1.набуття громадянства за «правом грунту»;2.прийняття до громадянства України;

3.припинення громадянства;

4.поновлення у громадянстві;

5.неможливість автоматичного припинення громадянства;

6.збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина

України;

7.єдине громадянство згідно законодавства України.12.Проаналізуйте ситуації з правової точки зору, визначте,реалізація яких прав і

свобод людини й громадянина в них описана:

1.Марія Петрівна, якій виповнилося 48 років, працювала 27 років у школі вчителем

української мови та літератури. ЇЇ донька – студентка народила дитину. Щоб до

молодій сім’ї доглядати немовля, Марія Петрівна пішла на пенсію:

А)особисті права;

Б)політичні права і свободи;

В)соціально – економічні права;

Г)культурні права;

Д)екологічні права.

2.Після закінчення технічного університету Микола М. влаштувався на роботу до

акціонерного товариства «Спецтехпром» на посаду менеджера комп’ютерного відділу.

Молодий спеціаліст себе зарекомендував на виробництві, тому йому було підвищено

заробітну плату на 15%.

А)особисті права;

Б)політичні права і свободи;

В)соціально – економічні права;

Г)культурні права;

Д)екологічні права.​

• незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без  мети збуту в невеликих розмірах;

• дрібне викрадення чужого майна;

• порушення правил дорожнього руху;

• порушення правил торгівлі алкогольними  напоями та тютюновими виробами;

• дрібне хуліганство;

• стрільба з вогнепальної, холодної метальної  чи пневматичної зброї в населених пунктах  і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку;

• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського  порядку й державного кордону, військовослужбовця;

• порушення правил дозвільної системи щодо  вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї  та бойових припасів.

 Источник права - специальный юридический термин, который имеет три значения:ü сила, которая образует правовые нормы;ü условия, которые возникновению правовых норм;ü источник знаний о право есть "вместилище", где содержатся право­вые нормы.Силой, которая создает правовые нормы, являются общество (народ) и государство. Первичным источником и государства, и права является народ. В обществе первоначально формируется потребность в тех или иных правовых нормах, создаются социальные нормы. Народ - источ­ник государственной власти - формирует государственные органы. Го­сударственные органы объективируют волю общества - издают норма­тивно-правовые акты, которые должны отражать волю народа и подкрепляются принудительной силой государства. Условиями, которые возникновению норм права, являются:ü экономическое развитие государства;ü отношения собственности;ü политический строй (включая отношения по поводу государственной власти);ü правосознание общества;ü опыт предыдущего правотворчества, а также юридические и полити­ческие учения и доктрины."Емкостью", которая содержит правовые нормы (следовательно, выс­тупает как источник знаний о праве), является официальный государ­ственный документ. Данный документ и есть источник права в формаль­но-юридическая смысле (форма права).Основными формами права источниками права в формально-юридическом смысле считаются:ü правовой обычай;ü юридический прецедент;ü нормативно-правовой акт; 4ü нормативный договор.Правовой обычай - наиболее древний и архаичный вид источника права. Отличительной чертой правового обычая является то, что он санкци­онирован государством. Следовательно, не каждый обычай - правовой и выступает Е качестве источника права. Правовыми становятся наи­более применяемые, общеизвестные, общепризнанные, стабильные и одобряемые государством обычаи. Государство придает таким обычаям; обязательную юридическую силу и превращает их в официальный го­сударственный документ. Данные документы (правовые обычаи) были распространены в эпоху Древнего Мира и Средневековья. Их примера­ми являются Законы Двенадцати таблиц, Русская Правда, Салическая Правда, Законы Драконта, французские нутюмы.Юридический прецедент - решение судебного органа, которое стало об­разцом для последующих решений по таким же делам. Данное первона­чальное решение выступает не в виде рекомендации, а в качестве обя­зательного правила, которым должны руководствоваться судьи, рассматривающие сходные дела в дальнейшем. Юридический преце­дент является одним из главных источников права в странах англосак­сонской правовой семьи - Великобритании, США, Канаде, Австра­лии, Новой Зеландии и др., причем значительную роль в правотворчестве играют судьи ("Судьи творят право", "Право есть то, что говорят о нем судьи").