Тоді, чи варто робити такі необдумані вчинки, якщо необхідно буде відповідати за наслідки скоєного? Бо, як усім нам відомо, будь-яка особа, яка скоїла злочинні дії, не залишається безкарною.
У цьому світі всі люди поділяються на три типи: ті, які бояться відповідальності перед законом; ті, які бояться морального неспокою за свої злодіяння; ті, які, взагалі, нічого не бояться.
Злочин — це зла дія, злодіяння із точки зору тієї певної системи вподобань людини, деякої групи людей, або ж людства в цілому. Злочинець – особа, яка вчинила злочин.Завжди суспільство докладає зусиль для того, щоб жити за певними встановленими правилами , але не існує такої сукупності людей, у котрій ці правила не ігноруються. Найчастіше ці порушення мають дрібний характер. Наприклад, студент запізнився на пару, жінка перейшла дорогу в забороненому місці, тощо. А ще є небезпечні порушення, такі як крадіжка або вбивство. От, наприклад, візьмемо до уваги останнє. На цей вчинок зважитися може, взагалі, не кожна людина, а тільки той, хто, безумовно, впевнений у безгрішності та необхідності даного злочину. Хочу ще підкреслити дуже важливу річ – не завжди злочин, який повинний каратися законом, залишається поміченим. У багатьох випадках силу мають фінансові можливості обвинуваченого. Все ж таки можливо сьогодні дати грошенят, як кажуть «на лапу», і вся правда на твоїй стороні. Особи, які вирішують долю винного та міру покарання просто закривають на це очі. А є й інша сторона цієї медалі, можливо й покарати ту людину, яка є потерпілою у певній ситуацій, або ж взагалі немає відношення до даного злочину. Прикладом може слугувати твір Федора Михайловича Достоєвського «Злочин та кара», який яскраво показує нам те, що навіть грошова розплата не дасть морального спокою за скоєний злочин.Объяснение:
