1)Основные экологические права граждан РФ перечислены в ст. 42 Конституции РФ: каждый имеет право на благоприятную окружающую среду, достоверную информацию о ее состоянии и на возмещение ущерба, причиненного его здоровью или имуществу экологическим правонарушением.
2) Экологическое право основано как на общих принципах российского права, так и на принципах данной отрасли (отраслевых). Общими принципами, определяющими сущность права в целом, являются принципы: социальной справедливости и социальной свободы; равноправия (равенства перед законом).
3)
Федеральный закон определяет основы правовой государственной политики в области охраны окружающей среды, позволяющие решать социально-экономические задачи, сохранять благоприятную окружающую среду для жизни и деятельности населения Российской Федерации. Федеральный закон регулирует отношения общества и природы в сфере хозяйственной деятельности, воздействующей на природную среду.
Федеральный закон определяет права человека на благоприятную среду, но и устанавливает обязанности каждого гражданина, сохранять природу и природные богатства, которые являются неотъемлемой частью окружающей среды. Федеральный закон устанавливает перечень природоохранных объектов, в том числе почвы, околоземное космическое пространство и озоновый слой. Обязывает все объекты независимо от формы собственности проводить оценку будущего воздействия на окружающую среду на стадии проектирования и планирования.
устанавливает материальную ответственность за негативное воздействие на окружающую среду, связанное с выбросами в атмосферу загрязняющих веществ, со сбросом в водные объекты, с загрязнением почвы, с размещением отходов производства, с физическим воздействием в виде шума, тепла, электромагнитных волн.
Объяснение:
1) є суспільно корисною (необхідною і бажаною) соціальною поведінкою - забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок; служить найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави й суспільства; задоволення інтересів суб'єктів права;
2) не суперечить нормам і принципам права, що містяться в нормативних договорах, правових звичаях, судових прецедентах та інших джерелах (формах) права; не порушує заборон - як тих, що містяться у законах і підзаконних актах, так тих, що склалися в суспільстві;
3) є свідомо вольовою, оскільки виражається в усвідомленій добровільній мотивації правомірних діянь для досягнення поставлених цілей;
4) зовні виражається у дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації права - дотриманні, виконанні, використанні (громадянами), правозастосуванні (посадовими особами);
5) складається з елементів - правомірних вчинків, тобто юридично значущих діянь (бездіяльностей), які, залежно від диспозиції правової норми, можна поділити на типи: зобов'язальні, заборонні, дозволяючі;
6) спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється в юридичних фактах (правовстановлювальних, правозмінювальних, правоприпиняючих), що є передумовами правовідносин;
7) охороняється державою за до дозвільних, зобов'язальних та охоронних норм, стимулюється за до рекомендаційних та заохочувальних норм
