Загальні аспекти
Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221Цивільний кодекс України.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. Неповнолітньою вважається особа у віці від 14 до 18 років. (Сімейний кодекс України). Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність, тобто, всі правочини вони вчиняють самі, але за згодою своїх батьків, усиновлювачів або піклувальників. При цьому закон вимагає саме наявності згоди зазначених осіб, а не їх обізнаності.
Ряд правочинів, спеціально передбачених законом, наприклад, дрібні побутові правочини, розпорядження своїм заробітком тощо (Цивільний кодекс України) неповнолітні мають право вчиняти самостійно, а відтак ст. 222 ЦК на такі правочини не поширюється. Правові наслідки, передбачені правилами ст. 222 можуть застосовуватися лише до тих правочинів, які підлягають схваленню батьками, усиновлювачами або піклувальниками.
Сама по собі відсутність згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників на вчинення правочину ще не робить його недійсним. Згода може бути надана й після вчинення правочину, за винятком тих випадків, коли законом вимагається обов'язкова письмова згода до укладення правочину, наприклад, щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Причому допускається як надання прямої згоди (у письмовій формі, якщо це вимагається законом), так і схвалення правочину шляхом непред'явлення батьками (усиновлювачами) або піклувальниками неповнолітнього претензії другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли ці особи дізналися про вчинення неповнолітнім правочину.
Підстави, за наявності яких правочини, вчинені неповнолітніми особами, можуть визнаватись недійсними
Згідно з нормами ЦК України такий правочин може бути визнано недійсним у таких випадках:
вихід неповнолітньою особою за
в уголовном кодексе рф закреплена ответственность за доведение лица до самоубийства (ст. 110 ук рф) путем жестокого обращения, систематического унижения человеческого достоинства (оскорбление, издевательствах, циничном высмеивании недостатков, принуждении к унизительным действиям и т. более того, предусматривается усиление наказания за те же действия, совершенные в отношении лица, находящегося в зависимости от виновного. именно под эту норму взаимоотношения родителей и несовершеннолетних детей, педагогов и учеников.
в статьях 115 и 116 ук рф ("умышленное причинение легкого вреда здоровью" и "побои") специально выделены пункты, касающиеся хулиганства, а также мотивов, связанных с политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненавистью.
все, что смогла найти. счастья брату!
