Для державної реєстрації шлюбу в Україні, особа має досягти 18 років, однак, за відповідним судовим рішенням про надання права на шлюб, такий шлюб може бути укладений з 16 років. Державна реєстрація шлюбу здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).
Як зазначила Начальник управління державної реєстрації актів цивільного стану Ірина Дубиківська: «Для державної реєстрації шлюбу потрібно звернутись до органів ДРАЦСу із відповідними документами, а саме паспорти та документи, які засвідчують розірвання попереднього шлюбу (за наявності такого). У випадку, якщо особа, яка бажає зареєструвати шлюб - іноземець, необхідно подати паспорт та його переклад засвідчений належним чином та документи, які підтверджують легальність перебування в Україні. Обов’язковим є також надання документів, які підтверджують припинення шлюбу в країні проживання або громадянства нерезидента. За встановленими міжнародними договорами ці документи мають бути засвідчені належним чином, це може бути консульська легалізація, апостиль або жодного засвідчення якщо є міжнародна двостороння база».
«Подавши заяву про реєстрацію шлюбу, буде запропонований місячний строк з дня подачі заяви. Керівник органу ДРАЦС може скоротити цей строк та одружити навіть в день подачі заяви, за умови наявності документів, які підтверджують важливість скорочення цього строку, це може бути вагітність, наявність спільних дітей або хвороба, яка становить загрозу для життя та здоров’я або інші підстави підтверджені документально» - зазначила Ірина Дубиківська.
Окрім того, Міністерством юстиції України реалізується пілотний проект «Шлюб за добу», де звернувшись до спеціального організатора державної реєстрації, подавши паспорти та відповідну заяву особи можуть без черг, без строку укласти шлюб, при необхідності такого термінового укладення.
Для державної реєстрації шлюбу потрібно лише ваше кохання, а про документи подбає Мінюст!
Объяснение:
Відповідь:
1) Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність , недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їхня гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави. (ст. 3 Конституції України).
Залежно від сфер суспільних відносин, у яких основні права і свободи реалізуються з найбільшою пов-нотою та ефективністю здійснюється їх класифікація на:
Особисті (або природні) права й свободи (ст.ст. 27–35, 51–52 Конституції України);
Політичні (ст.ст. 36–40 Конституції України);
Економічні (ст.ст. 41–45 Конституції України);
Соціальні (ст.ст. 46–49 Конституції України);
Екологічні (ст. 50 Конституції України);
Культурні (ст.ст. 53–54 Конституції України).
У даному випадку жителі села Квіткове вирішили захищати своє конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України). З цією метою вони скористалися конститу-ційним правом збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39 Конституції України).
2) Конституція передбачає можливість людини захищати свої права і свободи всіма не забороненими законом.
Існують такі форми захисту прав особи:
1) захист прав органами публічної влади;
2) захист прав громадян громадськими об’єднаннями;
3) самозахист прав людиною, що включає в себе:
– звернення в державні органи та органи місцевого самоврядування;
– оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб, що порушують права громадян;
– звернення в засоби масової інформації та правозахисні організації, громадські об’єднання;
– публічні виступи громадян на захист своїх прав;
– звернення в міжнародні органи із захисту прав людини.
У правовій державі одним з найбільш ефективних і поширених засобів захисту прав і свобод є судовий захист. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожна людина повинна мати можливість вільно обрати б захисту своїх порушених прав. При цьому він повинен бути впевнений в тому, що держава гарантує рівну можливість для будь-кого, незалежно від віри, раси, місця проживання, віку і статі, скористатися цими захисту.
3) Конституція України визнає народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Український народ здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади і органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 Конституції України). Народовладдя реалізується через безпосередню (пряму) демократію і представницьку (непряму) демократію.
Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, рефере-ндум та інші форми безпосередньої демократії. Український народ або його частина здійснюють владу безпосередньо на загальнодержавних і місцевих виборах, всеукраїнських і місцевих референдумах, мітингах, демонстраціях, зборах громадян, через народні ініціативи тощо.
Представницька (непряма) демократія - це здійснення влади народом опосередковано, тобто через своїх представників у владних структурах. Об'єктивізація представницької демократії здійснюється через первинні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які представляють інтереси українського народу. Первинними органами державної влади є ті органи, які безпосередньо обираються (формуються) громадянами України. До них належать: парламент - Верховна Рада України, глава держави - Президент України. Органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади, проте є важливим інститутом представницької демократії.
Пояснення:
