Объяснение:
ронные и бумажные книги
Главная » Зарубежные писатели » Рэй Брэдбери
Рэй Брэдбери “Улыбка”
Стремление крушить и уничтожать прочно засело в человеке. Особенно, если дать ему волю. Особенно, если в было несладко и нужно во что бы то ни стало отомстить тому, что причиняло боль. В рассказе Рэя Бредбери «Улыбка» объектом для такого безумного мщения является цивилизация. Ненависть к ней у людей, живущих в две тысячи шестьдесят первом году, проявляется и в дикой радости, когда представилась возможность разбить последний автомобиль кувалдой (они даже бросали из-за этого жребий), и в безумном смехе, когда рвали и жгли книги на площади… Никто не видит доброго в цивилизации и не помнит её без войны. Люди присутствуют на своеобразном празднике безумия и ненависти – ко всему прекрасному, к культуре вообще. Внимание жителей города приковано к картине. Еще с пяти часов утра образовалась длинная очередь. За чем? Чтобы полюбоваться на произведение искусства? Отнюдь нет! Чтобы… плюнуть в неё! В очередь стал маленький мальчик по имени Том. Он единственный, кто видит в картине хорошее: «Говорят, она улыбается…», «Говорят, она сделана из краски и холста».
Кто-то в толпе выразил мнение, что найдется человек, у которого душа лежит к красивому… Подошла очередь Тома. Он колебался. Не было желания плевать и осквернять картину (как мальчик узнал позже, её звали «Мона Лиза»). И вдруг верховой объявил, что каждый желающий может поучаствовать в уничтожении холста. Толпа ринулась на картину с диким воем, увлекая за собою и мальчика. Еще немного – и кусок холста оказался у Тома в руках. Он видел неиствовавших безумцев, пинающих и разрывающих картину в мелкие клочья.
Мальчик бежал через весь город, пока снова не очутился дома. Здесь все то же: недовольство отца, брата, которому пришлось одному работать на огороде, матери. Серая обыденность. Но Том держит настоящую драгоценность. Это улыбка, лежащая на его ладони и согревающая своей добротой и лаской. И это – надежда, что все еще может измениться к лучшему.
Знакомы ли вы с произведением Рэя Брэдбери “Смерть дело одинокое”, написанном в стиле крутого детектива, и заставляющего читателя задуматься о бренности бытия и драгоценности жизни?
В нашей новой статье мы расскажем вам о взаимосвязи казалось-бы мелочных событий и о необратимости последствий описанных в сюжете рассказа Рэя Брэдбери “И грянул гром”.
Оригинальность сюжета
Почему именно такой, на первый взгляд, непонятный сюжет придумал Рэй Брэдбери для своего рассказа? ответить на этот во несложно, если вдуматься в смысл произведения и хотя бы немного быть знакомым с особенностями натуры писателя, который усматривал вред в техническом прогрессе. Брэдбери ясно видел, как люди, окружая себя новинками техники, забывают о доброте, любви и уже не могут общаться с природой, удивляться мелочам. Мальчик Том – это образ невинного и неиспорченного ребенка с душой, созданный писателем для надежды, что еще не все потеряно. Даже для города, зараженного радиацией, изрытого воронками бомб, с разрушенными домами. Даже для тех, которые считают, что война начнется снова (не успеешь и глазом моргнуть). Потому что есть на свете маленький человечек искренне радоваться улыбке. Который, несмотря на воздействие политических, социальных или идеологических причин, сумел сохранить доброе и светлое в своей душе, оставшись чутким к прекрасному.
Моральная сторона
В рассказе Брэдбери «Улыбка» Том испытал потрясение при встрече с произведением искусства, и это потрясение вызывает у него хорошие чувства, а не ненависть, которой были заражены все окружающие.
А теперь немного о том, как читатели отзываются о самом рассказе «Улыбка». То, что он светлый и хороший, ясно видно из цитат: «…Это лучший рассказ за историю фантастики», «Хочу продолжения», «Пронести частичку светлого, не растрачиваясь на отчаяние, гнев и зависть – вот ценности, о которых человек должен помнить все время», «Читайте, читайте, читайте и еще раз читайте!», «Такой короткий рассказ, а так сильно задел», «Хотелось, чтобы в этом не было предсказания И если люди понимают рассказ талантливого писателя так правильно, извлекая для себя полезное и важное, значит автор добился намеченной цели.
Відповідь:
Пояснення:Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
3. Виправні роботи
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.
Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України.
Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення).
4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені? Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім. Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності. 5. Чи несуть батьки, та в якій мірі, за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми? Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину. Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею
