СОЦИАЛЬНЫЕ ИНТЕРЕСЫ
Как вы уже знаете, интерес представляет собой одну из форм направленности личности. Человека интересует то, что может удовлетворить его потребности. Социальные интересы – это одна из важных движущих сил деятельности любого социального субъекта (личности, группы, какой-либо социальной общности, общества в целом). Они неразрывно связаны с потребностью данной общности. Напомним, что в отличие от потребностей, направленных в первую очередь на предмет удовлетворения, определенную совокупность материальных и духовных благ, интересы человека, как правило, направлены на те общественные условия, которые позволяют удовлетворить соответствующую потребность. К их числу можно отнести: социальные институты, учреждения, нормы взаимоотношений в обществе, от которых зависит распределение предметов, ценностей и благ (власть, голоса избирателей, территория, привилегии и др.).
Социальность интересов обусловлена тем, что в них всегда присутствует элемент сопоставления человека с человеком, одной социальной группы с другой. Таким образом, можно говорить о социальных интересах, т.е. интересах людей, составляющих какую-либо социальную общность (страту, этнос), тот или иной коллектив, объединение (политическую партию, профессиональное объединение и т.п.). Набор специфических социальных интересов наряду с совокупностью определенных прав и обязанностей – непременный атрибут каждого социального статуса. В первую очередь эти социальные интересы направлены на то, чтобы сохранить или преобразовать те учреждения, порядки, социальные нормы, от которых зависит распределение благ, необходимых данной социальной группе. Поэтому различие интересов, так же как разница в уровне доходов, условиях труда и отдыха, уровне престижа и открывающихся перспективах продвижения в социальном относится к проявлениям социальной дифференциации.
Социальный интерес лежит в основе любых форм состязательности, борьбы и сотрудничества между людьми. Привычные, устоявшиеся интересы, признанные общественным мнением, не подлежат обсуждению, приобретая таким образом статус законных интересов. Например, в многонациональных государствах представители различных этнических групп заинтересованы в сохранении своего языка и своей культуры. Поэтому создаются школы и классы, в которых ведется изучение национального языка и литературы, открываются культурно-национальные общества. Любая попытка ущемления подобных интересов воспринимается как покушение на жизненные устои соответствующих социальных групп, общностей, государств. Исторический опыт свидетельствует, что, как правило, ни одна из социальных групп не поступается своими интересами добровольно, на основе нравственно-этических соображений или призывов к гуманизму, к учету интересов другой стороны, других групп или общностей. Наоборот, каждая из групп стремится к экспансии своих интересов, к закреплению достигнутого успеха и его развитию, как правило, за счет интересов других групп и общностей. (Проиллюстрируйте это положение примерами.)
Современный мир представляет собой сложнейшую систему взаимодействия реальных социальных интересов. Возросла взаимозависимость всех народов и государств. На первый план выступают интересы сохранения жизни на Земле, культуры и цивилизации.
Объяснение:
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою до захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла
