Объяснение:
Кажуть, що людиною не народжуються, а стають. Що ж потрібно для того, щоб стати справжньою людиною? Читати якісь посібники, підручники? Може, є спеціальні книги, які до сформувати людину? Звичайно, без читання книг не обійтися. Читання – важливий шлях пізнання життя і людей. Саме книги є джерелом духовного збагачення людини. Але щоб стати людиною, потрібно багато працювати над собою. І які б проблеми у нас не виникли, як би нам важко не було, потрібно завжди залишатися людиною, завжди пам’ятати про те, що поруч з тобою знаходяться люди, яких треба поважати. Кожна людина має право на повагу.
Людина не може жити на самоті. Кожен день ми зустрічаємося один з одним у школі, на вулиці. Ми дивимося один одному в очі, довіряємо свої таємниці, сперечаємося, розважаємося; буває, засмучуємося. Це наше життя. Кожному хочеться, щоб з ним рахувалися, прислухалися до його думки, щоб його поважали. Деякі люди свої інтереси, бажання ставлять вище за інших. Вони можуть принизити іншу людину, посміятися над нею. І при цьому вважають себе особистістю. Але особистістю називається не той, хто здатний на рішучі вчинки, не рахуючись ні з ким, а той, хто при всій своїй рішучості і силі характеру не буде підносити себе над іншими людьми. І якщо людина не поважає іншу людину, якщо вона робить тільки те, що йому хочеться, то справжньою людиною таку «особистість» назвати не можна. Бути справжньою людиною – це означає віддавати частинку свого серця, душі іншим людям. Щоб навколо нас було більше добра, тепла, краси. Щоб в кожній людині, з якою доводиться нам спілкуватися, залишилося від нас і нашої душі щось хороше. Милосердя і доброта повинні завжди зігрівати наше життя. Зла, байдужа людина ніколи не стане справжньою людиною, хоча він може досягти певних висот у кар’єрі.
У житті людина та і в загалі в суспільстві найбільше цінується доброта. Добро починається з малого – бажання до своїм близьким: сказати добре слово, підтримати, посміхнутися. Пам’ятаєте прислів’я: «Добре слово й кішці приємно»? Головне – не пройти мимо, не бути байдужим, не відводити в бік очі і не робити вигляд, ніби ти нічого не бачив. Завтра і тобі знадобиться до Напевно, якийсь добрий вчинок залишає слід у нашій власній душі, приносячи відчуття задоволення.
У нашому не світі важко бути справжньою людиною. Але без таких людей неможливо жити. Гроші, кар’єра, турбота про свій добробут роблять людей жорстокими, байдужими, злими. Хтось озлобився через гроші, хтось виріс у родині, де не було любові та взаєморозуміння. А у когось сталася трагедія. У житті можуть бути різні ситуації. І якщо ми не будемо підтримувати один одного, будемо думати тільки про себе, наш світ перетвориться на осередок зла. Адже людина народжується для щастя, для того, щоб реалізувати себе, щоб залишити свій слід на планеті Земля.
Справжня людина – це чесна, справедлива, шляхетна і безкорислива особистість, для якої поняття «совість» стоїть на першому місці. Це людина слова, на неї завжди можна покластися. Такі люди нас ніколи не підведуть, з ними, як кажуть, можна йти в розвідку. Адже часто буває так, що ми щось обіцяємо, а потім не виконуємо, посилаючись на недугу, забудькуватість або якісь свої проблеми. Для деяких невиконані обіцянки стають звичкою, нормою поведінки. Справжня людина, якщо щось пообіцяла, завжди виконає, навіть якщо це й дуже важко.
А хто каже, що стати людиною легко? Стати справжньою людиною нелегко, тому що ми живемо в не світі. В. Сухомлинський стверджував: «Ти народжений людиною, але Людиною повинен стати». Ми можемо обійтися багато без чого. Але доброта і милосердя, взаєморозуміння і повага, чесність і порядність – це те, на чому тримається наше життя. Тому у людини не може бути іншої мети, окрім як прагнення стати Справжньою Людиною.
Это всегда трудно - осудить себя. Нет, есть конечно, за что я себя могу пожурить, побранить, но что-то такое, что заслуживает внимая особого... Нет! Такого, конечно, нет!
Так начнут многие. И будут правы. Сложно судить себя. А других?.. Мы часто осуждаем других. И их поступки страшны, ужасны, вопиющи! Они заслуживают того, чтобы о них и рассказать кому-то и даже написать. Вот здесь. Прямо сейчас.
Давайте мы себя за это и осудим. Вот за этот наш поступок. За осуждение других. Поступок... Скорее - "непоступок". Поступком было бы сдержаться - не подумать в осуждение, смолчать, понять, простить. И не сделать вид, что тебе все равно, а понять, принять в душе. Вот это поступок.
Не судите, и судимы не будете. Золотые слова. Вспоминать бы почаще. Тогда и себя бы осуждать не пришлось.
