Запишите слова, распределив их по группам в таблице

Ти про еир людиною, багато в чому обумовлеем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.

Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.

Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.

Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.

Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця  «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.

У повісті “Фах” Доглядачі Джорджа в інституті були соціологами, психологами, істориками — теж людьми здатними до оригінального мислення, але вони врешті отримали Освіту за до стрічок, оскільки не виявили такого бунтарського бажання отримати освіту самотужки і винаходити щось нове

Джерело: https://dovidka.biz.ua/fah-ayzek-azimov-perekaz/в описує суспільство на Землі у 66 столітті, де всі діти отримують знання через нейрокомп’ютерний інтерфейс. Також Земля є постачальником спеціалістів для Зовнішніх світів.Освіта, яку отримують підлітки, вибирається в результаті аналізу їх мозку і її неможливо змінити. Звичайне навчання вже давно не застосовується, оскільки воно довготривале і не могло гарантовано забезпечити потребу у спеціалістах для багаточисельних колонізованих планет. Для підлітка після отримання Освіти, залишитись на Землі вважається професійним провалом.

Джордж Плейтен мріяв стати програмістом, оскільки попит на них у високорозвинутих колоніях зробив цю професію престижною. Після Дня Читання він читав набагато краще за інших дітей і, щоб збільшити свої шанси на визначення придатності його мозку до цієї професії, потайки читав книги про комп’ютери. Отримання знань традиційним шляхом вважалося недоцільним заняттям, оскільки могло не співпасти з професією, до якої найкраще пристосований мозок. На День Освіти йому несподівано повідомили про неможливість його мозку отримати будь-яку Освіту. Його помістили у спеціальний заклад, де він проводить час у роздумах і за читанням книг. Через рік Джордж вирішує втекти, щоб звести рахунки із лікарем, що повідомив йому про його непридатність до професій. Заодно він відвідує Олімпіаду у Сан-Франциско, де бере участь у змаганнях його однокласник Тревіліян, що отримав Освіту «з кольорових металів». Тревіліян показує поганий результат, оскільки, як він повідомляє Джорджу, у його стрічці не було даних про спектрограф Бімена, а тільки про попередню модель. Тому Тревіліян приймає невигідну пропозицію, щоб не залишитись на Землі. Розсерджено він запитує Джорджа, яку той отримав Освіту і між ними спалахує бійка. Від полісмена Джорджа рятує незнайомий професор Ладислас Інженеску. На прохання Джорджа він влаштовує йому зустріч із високопосадовцем Новії — найпрестижнішої колонії. Новіанин скаржиться на вузьку спеціалізацію та високу вартість спеціалістів з Землі, але відмовляється від пропозиції Джорджа організувати навчальний процес на Новії, оскільки в колоніях немає ресурсів, які потрібно було б багато років витрачати та ще й без гарантії результату. Розчарований Джордж повертається до свого закладу і дізнається його справжню назву — Інститут вищої освіти. Тут збирають людей, які мають бажання та настирливість розвивати науку. Джордж був під наглядом інституту ще зі свого Дня Читання. Його втеча не була зупинена, оскільки була визнана корисною для усвідомлення ним необхідності справжнього навчання. Наприклад, під час втечі Джордж зрозумів, що Бімен, людина яка створила нову модель спектрографа, та й люди, що створили всі існуючі стрічки, не отримували власну освіту зі стрічок. Це все були люди здатні мислити оригінально.

Доглядачі Джорджа в інституті були соціологами, психологами, істориками — теж людьми здатними до оригінального мислення, але вони врешті отримали Освіту за до стрічок, оскільки не виявили такого бунтарського бажання отримати освіту самотужки і винаходити щось нове