241. Спишите, разбив текст на два абзаца и расставляя пропущенные
препинания, Графически обозначьте морфемы в словах с корнем роля
Род вот корен, нное слово озн..чающ..е как дающий жизнь так
и жизнь продолжающий. Слова этого корня н..сут светлое доброе
начало. Спр..ставкой на- означающей стремление (в)высь (внутрь
к сердцу обр..зует(?)ся слово народ. Хор..вод светлых слов рожда..тcя.
из этого корня. Говорим родимый (род-имый - имеющий) и знам:
дорогой бли..кий сердцу. Пр..износим родник и воображение рису.
ет нам чистый жив..творный из недр матери-земли т..кущий ручей,
Скаж.. Mr00ина Мыслим дорогая самая бли...кая сердцу страна.​

Мы (местоимение) сели обедать (составное сказуемое). А. С. Пушкин, "Капитанская дочка".

Впереди стоял (простое сказуемое) комендант (существительное), старик бодрый и высокого росту, в колпаке и в китайчатом халате. А. С. Пушкин, "Капитанская дочка". 

Я (местоимение) был произведен (составное именное сказуемое) в офицеры. А. С. Пушкин, "Капитанская дочка".

К ним стали подходить (составное сказуемое) знакомые (прилагательное), гулявшие в саду. А. П. Чехов, "Учитель словесности".

Жить (глагол в инфинитиве) - это только привычка (существительное). А. А. Ахматова, "Нас четверо".

И опять идут (простое сказуемое) двенадцать (числительное)... А. Блок, "Двенадцать".

Базаров с Аркадием (словосочетание) уехали (простое сказуемое) на другой день. И. С. Тургенев, "Отцы и дети". 

Я (местоимение) остановился (простое сказуемое) в трактире. А. С. Пушкин, "Капитанская дочка". 

Лошади (существительное) тяжело ступали (простое сказуемое) по глубокому снегу. А. С. Пушкин, "Капитанская дочка".

У сучасному світі головне не заблукати серед чужих думок, а обрати свої інтереси, адже для кожного вони індивідуальні. Потрібно створювати власний характер.

Я думаю, що найважливіша цінність – це родина. З неї починається все. Ставлення людини до оточення напряму залежить від сімейного виховання. Батьки наче «із глини ліплять» свою дитину.

Один філософ стверджував: «Сім’я – це місце, де народжується життя. І ніколи не згасає любов». Ця думка зараз надзвичайно актуальна. Сьогодні багато молодих людей не хоче створювати власні сім’ї, аби не обтяжувати себе зайвими проблемами. Але наполеглива праця із дитиною принесе лише солодкі результати: взаємоповагу, відданість, відповідальність.Більшість дітей, які виросли без батьківського піклування, мріють створити свої родини, які були б дружними і міцними.

Велика радість – це люблячі мама і тато, турботливі дідусі та бабусі, щирі сестрички і братики. Можливо, ви й не замислювалися, але найбільше горе – це втрата близької людини. У таких ситуаціях нам здається, що відриваємо частинку своєї душі. А радіємо, коли народжується маленька дитина, членів родини стає більше. Немає нічого прекраснішого, ніж родинні зустрічі, спільна вечеря та щира розмова із батьками.