Списать в тетрадь, расставить знаки препинания, выписать все причастия, определить у выписанных причастий: действительное или страдательное, настоящее или время 1) На террасе обращённой к саду сидели брат и сестра.
2) Никита улыбавшийся застенчиво и добро шёл позади Сергея.
3) Коля держал закопчённое ведёрко.
4)Зацветающая рожь тихо шелестела колосьями.​

Напевно кожен з нас хоч раз у житті стикався з поняттям “честь”. У зв’язку з цим виникає питання про те, що таке честь, відповідь на який знайти не так вже легко.

Поняття “честь” – комплексне, так як включає в себе як етичний, так і соціальний аспекти. Честь пов’язана з оцінкою якостей індивіда. Це такі якості, як вірність, гідність, справедливість, благородство і правдивість. Честь можна трактувати як почуття, викликане соціальними чи культурними традиціями, матеріальним становищем або особистими амбіціями людини. Що таке честь? Честю є те почуття, яке притаманне індивіду спочатку, це невід’ємна частина його особистості.

Що таке честь? Твір такого типу часто задають школярам. А все тому, що ця тема сприяє міркуванню і надалі осмислення багатьох процесів, що відбуваються навколо підлітка. Адже відповідь на питання: “Що таке честь?” для кожного свій, немає універсальної відповіді.

Хтось, начитавшись класики світової літератури, скаже, що честь – це те почуття і та реакція, яка послідує за образою у вищому світі лицаря, знатної вельможі або будь-якого поважаючого себе людину.

Для інших честь – це вести себе гідно в ситуації, коли тебе зачіпають. Не реагувати на виклик, який посилають тобі роздратовані співрозмовники. Це той стан холоднокровності і бездіяльності, яке не могли дозволити собі лицарі і вельможі, так як були загнані в рамки вищого світу, який вимагав з’ясування стосунків у вигляді дуелі.

 Яке б визначення “честі” ви не вибрали для себе, важливо пам’ятати: “Бережи честь змолоду, а плаття знову”. Народна мудрість т

Что-то отсюда можно взять: стихотворение брюсова в. я. «новый синтаксис» язык изломан? что ж! - глядите: слова истлевшие дотла. их разбирать ли, как эдите на поле гастингском тела? век взвихрен был; стихия речи чудовищами шла из русл, и ил, осевший вдоль поречий, шершавой гривой заскорузл. но так из грязи черной встали пред миром чудеса хеми, и он, как шлак в иоахимстале, - целенье долгих анемий. в напеве первом пусть кричащий звук: то забыл про немоту сын креза, то в воскресшей чаще возобновленный зов "ату! ". над метценжером и матиссом пронесся озверелый лов, - сквозь репина к , от пушкина до этих слов. 1922, валерий брюсов