до Костенко Ліно Василівно, я захоплююсь вами як письменницею та поетесою. Ви вносите в життя українського народу невтомну жагу до життя, ваші твори для нас орієнтир майбутнього. Читаючи ваші поезії, особисто в мене, захоплює дух. Вони, немов стріли, вражають в саме серце і залишають відбиток любові. Водночас такі теплі та чуттєві, сильні та живі, голосні та печальн вам вам за те, що ви є, за те що ви українка і ми український народ повинні пишатися тим, що маємо за честь бути вашими співвітчизниками. Я теж пишу вірші і саме ви та ваші поезії мене надихають. Поетична збірка "Річка Геракліта" - шедевральна! Гортаючи її сторінки, в мене нагортаються сльози... Її глибина чарує...Чи можемо ми очікувати найближчим часом появу нової збірки?
Скільки всього хочеться сказати, скільки запитати, але "несказане лишилось несказанним...". Дуже хочу, щоб ви прочитали цей невеличкий лист палкої шанувальниці. Ви, мабуть прочитаєте і забудете, бо у вас таких "монологів" - мільйони, а мені все одно приємно. Мрію про зустріч з вами...
Объяснение:
Например, я согласна с этим. Да, пусть любовь и дружба не приносят денег(но не во всех случаях), зато это нам приносит удовольствие от общения. Мы общаемся с человеком, мы проводим с ним время, нам хорошо и комфортно. Мы чувствуем тепло. Настоящую дружбу и настоящую любовь за деньги не купишь. И как мне кажется, вовсе счастье и не в деньгах
Объяснение:
Так как сколько денег у тебя не было, каким бы ты не был багатым человеком, если у тебя нету любимого человека или настоящего друга, то ты просто по сути один(не считая тех, кто с тобой просто общается, а возможно из-за денег Может и сказала не очень хорошо, но выразила свое мнение))
