Подобрать по 5 предложений с абстрактным значением: приятель восхищение и благодарность

Я думаю, что мне больше нравится наше время – век двадцать первый. Теперь объясню почему. Сейчас в основном всё механизировано. Многие машины управляются компьютерами, и человеку остаётся лишь контролировать и ремонтировать компьютеры и машины. Мне сейчас даже невозможно представить, как раньше люди обходились без машин, это же так сложно. Например, путь из Москвы до Санкт-Петербурга занимал от четырех до шести суток, а когда появилась железная дорога, путь сократился до двадцати – двадцати четырех часов, сейчас этот путь занимает от четырех часов. Приведу еще пример: нужно было весной вспахать огромное поле, потом посеять сельскохозяйственную культуру, ухаживать за ней, собрать урожай, сейчас же эту работу может выполнить один человек, но с несколькими машинами – комбайнами. Получается, что почти весь год человек трудился, не покладая рук, у него не было свободного времени, не было времени даже нормально поспать. Перечитав, свое сочинение вновь, я понял, что если меня переместить во времени хотя бы на пятнадцать – двадцать лет назад, то я вряд ли смогу жить в том времени. ну как то так

«Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення.

Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.

Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.