Глибока філософія прихована у словах В. Джеймса: «Суспільство деградує, якщо не отримує імпульсів від окремих особистостей; особистість деградує, якщо не отримує співчуття від усього суспільства». Я думаю, однією із таких особистостей, яка підштовхнула суспільство до активних дій у боротьбі за волю, свободу народу був і залишається Т. Шевченко.
Не кожного члена суспільства можна назвати громадянином, а лише людину у з активною життєвою позицією. Вона докладає максимум зусиль, щоб жилося краще усім.
Ідея утвердження активної громадянської позиції людини-патріота стала провідною у вірші «Минають дні, минають ночі…» Ліричний герой роздумує над швидкоплинністю життя. День за днем воно наближає людину до вічності. Але сидіти і чекати свого кінця — це є не лише ганебним для людини. Це злочин проти суспільства. І Шевченкові слова звертання до долі більше нагадають молитву:
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
Лише істинний гуманіст здатен прожити власне життя для людей, захищаючи їхні інтереси. Саме любов є найбільшою рушійною силою.
А дай жити, серцем жити
І людей любити…
На час написання вірша поет уже мав гіркий досвід стосунків із владою. Він розумів, що царизм докладає всіх зусиль, щоб зберегти єдину і неподільну Російську імперію та самодержавство. Свої переживання він озвучує устами ліричного героя:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі…
Але він, істинний громадянин, найбільше боїться померти, не залишивши по собі жодного сліду. Для нього інтереси народу і рідного краю є надто дорогими.
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі —
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого…
Цей вірш не втратив своєї актуальності. І я впевнена, що ніколи не втратить. Держава буде існувати доти, доки будуть жити люди, готові служити їй вірою і правдою, захищати її інтереси, а отже, захищати людей. Особисто я не хочу «гнилою колодою по світу валятись». І я вірю, що, коли виросту, то служитиму людям і любитиму їх.
Времена года такие разные. Весна, во время которой тает снег, начинает пробиваться трава, распускаются первые листочки. Летом всё цветет, вся природа красуется в своём великолепии. Животные и люди отдыхают под лучами солнышка. Бабочки и шмели летают, пчёлы собирают мёд. Летом человек набирается сил для долгой зимы. В сентябре ещё стоит тёплая погода, последние и тёплые деньки. А потом заморосит дождик, начнётся непогода. Природа готовится к зиме. А зимой все деревья и травы спят, только ели и сосны зеленеют на морозе. Птицы улетели в тёплые края, звери зимуют, другие спят, третьи пользуются своими запасами. А ближе к марту месяцу начнутся оттепели. Закапает капель. Выходит, что встречаются только зима с весной, когда всё начинает таять, весна с летом, когда становится совсем тепло. Лето сменяется осень в золотом сентябре, а осень встречает зиму уже в ноябре, когда ложится первый снег, вода покрывается льдом. Может ли встретиться, например, зима с летом. Когда зимой в мороз, а на улице лежит снег, заходишь в оранжерею, то сразу видишь, что наяву встречаются зима на улице с летом в оранжерее, ведь на улице идёт снег, щиплет нос, а в оранжерее чувствуешь ароматы и видишь красивые цветы. Так смогли здесь встретиться эти времена года, пусть даже с людей. В царстве зимы может жить маленький кусочек лета, напоминая нам о солнечном и жарком лете, которое , несомненно, придёт, когда наступит его время. Так и для каждого времени года наступает своя пора, когда оно является главным,а другие отдыхают. Встретиться они могут только на страницах календаря или в сказке.
Объяснение:
