3.Какой тип предложений и с какой целью используется в указанных фрагментах художественного текста? ( ). Татьяна в лес, медведь за ней (А. Пушкин).

Он к ней, она вперед; он шагу прибавлять,

Она туда же: он, наконец, бежать;

Но чем он прытче, тем и тень скорей бежала (И. Крылов).

Мы села - в пепел; грады — в прах,

В мечи — серпы и плуги (В. Жуковский).

Наполним кубок! Меч во длань! Внимай нам, вечный Мститель! За гибель — гибель, брань - за брань, И казнь тебе, губитель! (В. Жуковский).

Найди и подчеркни все глаголы в настоящем времени (написаны с большой буквы), поставь ударения (указаны в скобках).

Ворох листьев сухих все сильней, веселей РАЗГОРАЕТСЯ (ударение разгорАется),
И ТРЕЩИТ (ударение трещИт), и ПЫЛАЕТ (ударение пылАет) костер.

ПЫШЕТ(ударение пЫшет) пламя в лицо; теплый дым на ветру РАЗВЕВАЕТ (ударение развевАет);
Затянул весь лесной косогор.

Лес ГУДИТ (ударение гудИт) на горе, низко ГНУТСЯ березы ветвистые,
Меж стволами КАЧАЕТСЯ (ударение качАется) тень…

Блеском, шумом листвы НАПОЛНЯЕТ (ударение наполнЯет) леса золотистые

Этот солнечный ветреный день.

 Выпиши глаголы с ударными личными окончанием. Выдели окончания определи спряжение.
трещит – окончание ИТ (обозначаем прямоугольником), 2 спряжение.

гудит- окончание ИТ, 2 спряжение.

(разгорАется, развевАет, качАется – ударение падает на суффикс а!, наполнЯет – суффикс я).

Я люблю прекрасне у природі, архітектурі, літературі. Особливо люблю природу, яка весною оживає, наповнює довкілля різнобарв’ям, голосами птахів, які повернулися після зими до нас, перезимували зиму і тепер щебечуть, не втихаючи, бо раді теплу і сонцю, зелені і птахам, бо скінчилося їхнє голодування.

Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи.

А он густий верболіз поміж плакучих верб, які замріяно полощуть у тихих плесах вод довгі, віти. Там вдень і вночі не втихають закохані соловейки. В сплетінні гілля тривожно голосять одинокі зозулі, мирно воркують лагідні горлиці. На тоненькій галузці розлого осокора легенько гойдається ремезова колисочка. Природа квітне, співає.

Там далі стіною розрослася рогоза, із-за її темно-зелених стіжків тихо випливає щаслива качина сім’я. неповороткий сазан – батько виринув з обжитого місця і вимальовує широкі кола на водяній гладі.

Над землею метушаться легкокрилі ластівки. Вони протають і над водою, плавно торкаються водяного дзеркала – і вже за мить їхніх довгих дзьобах тріпочеться срібляста верховодка.

А тут і бджола гуде над вербою, збираючи мед з розквітлих китиць.

Вся природа ніби барвистий вінок. Весна в розквіті