Фон, на котором изображена девочка И. З. Репина, стрекоза

«Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення.

Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.

Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.

Легенды Греции донесли до нас 12 подвигов Геракла, каждый из которых является отдельной, непохожей на все остальные, истории. Множество испытаний, непостижимых для простого смертного, пришлось пройти герою Древней Греции. Он сразил Немейского льва-людоеда, обезглавил чудовищную Лернейскую гидру, поймал быструю, как ветер, Керинейскую лань, одолел и доставил неповрежденным Эриманфского вепря, выиграв бой с кентаврами. Герой проявил не только быстроту и силу, но и показал остроту ума, очистив Авгиевы конюшни и уничтожив, наводивших на людей ужас, Стимфалийских птиц. Он усмирил Критского быка и плотоядных коней Диомеда, добыл коров Гериона, сумев победить трехголового монстра-великана. Не все подвиги Геракла вызывали у него чувство удовлетворения. Очень трагична история, названная "Пояс Ипполиты", в которой по коварному замыслу Эврисфея, герою пришлось сражаться с женщинами-амазонками. Завершающими из 12 подвигов Геракла, стали истории о золотых яблоках Гесперид, а также похищение Трехголового пса Цербера из царства Аида. Подвиги Геракла всегда вызывали зависть и у богов, и даже у врагов, которых у могучего воителя было не­мало. Само появление на свет сына бога было пред­определено не только судьбой или желанием отца Зевса. Как ни удивительно, именно недоброжелателям Геракл обязан своей неувядаемой славой.