ответ: Характеристика головних героїв “Джури козака Швайки”
Характеристика Пилипа Швайка
Уміння, майстерність, хист
Вольові якості
Почуттєві якості
Кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні.
Сміливий, розумний витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе.
Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів.
Справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству
Характеристика Санька і Грицика
Санько
Грицик
Соціальне становище
Єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає
Став круглим сиротою після набігу татар на село, живе у сім'ях односельців і пасе сільську череду, за що його годують, одягають і дають прихисток по черзі жителі села.
Чим займалися у Воронівці
Наглядав за курчатами
Пасе селянську і панську худобу, лише його любить і слухає страшний бугай Петрик
Риси характеру
Мрійливий, спокійний, розважливий
Жвавий, непосидючий, запальний, рішучий, щирий
Виняткові здібності
Неабиякий ворожбит, має рідкісний дар: уміє подумки віддавати накази й навіювати
Має зіркі очі. Не дає себе одурити
Чим схожі хлопчаки?
Друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом Воронівкою.
Самостійні, наполегливі, смілив кмітливі, відчайдушні;
володіють шаблею (дерев'яною), гарно на коні тримаються.
“Ми не діти, – набурмосився Грицик. – Ми з лука вміємо стріляти, правда ж, Саньку? І на шаблях б'ємося. І підкрадаємося так, що ніхто й не побачить”.
Ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі й далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування.
Дід Кудьма– таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: “Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм”.
Дід Кібчик
Основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
Демка Дурна Сила
Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.
Юзеф Тишкевич
Служить двом хазяїнам: панові Кобильському та татарському вельможі Іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків,грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського),
Підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. Загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар
Підвалини європейської літератури заклала література антична. «Античний» у перекладі з латини означає «стародавній», тобто будь-яку стародавню літературу можна було б назвати античною. Але за давньою традицією античною прийнято називати лише літературу Стародавньої Греції та Риму.
Започаткували античну літературу греки, згодом їхні традиції підхопили римляни. Хронологічно антична література охоплює приблизно VIII ст. до н.е. - V ст. н.е., тобто понад тисячоліття. Протягом цього періоду в житті суспільства відбувалися великі зміни. Витоки античної літератури сягають початку руйнування первісного ладу і виникнення рабовласницького, а її занепад припадає на перехід від рабовласництва ладу до феодалізму. Численні пам’ятки античного мистецтва і літератури були знищені війнами, пожежами, завойовниками тощо. Однак ті, що дійшли до нас, свідчать про гуманізм і неперевершену художню майстерність античних митців. їхні твори оспівують тираноборців, навчають шанувати розум, прославляють радість життя і незламність у горі.
Антична література справила непересічний вплив на весь подальший розвиток європейської літератури, що особливо стосується літератури Ренесансу, класицизму і романтизму. Саме завдяки античній культурі й літературі в XIV ст. в Західній Європі почалася доба Відродження. Гуманісти цієї доби створили новий світогляд, який прославляв й утверджував людину як найдосконаліший витвір Бога і природи, проголошував її право на земне щастя і радощі, на вільну думку й пошук.
Майже всі жанри, сюжети, теми, художні засоби, які є в арсеналі сучасної літератури, сягають античної літератури. Від античної літератури йде також поділ літератури на три роди: епос, лірику і Драму.
Тепер немає народу, який розмовляв би давньогрецькою мовою або латиною. Проте твори, написані у Стародавній Греції та Римі, дають поживу для розуму і серця й сучасним читачам.
Вражає змістовність античної літератури, широкий обсяг дійсності, зображення людини в багатогранності її суспільних зв’язків і в її ставленні до природи. Антична література досі вабить людство високим гуманістичним пафосом, звеличує героїзм людини та готовність до самопожертви, оспівує її мужність і прагнення до свободи, підносить людину в рівень з богами, вірить у її безмежні здібності.
Твори античних поетів і письменників протягом століть вважалися ідеалом художньої досконалості та слугували неперевершеними взірцями для наслідування. Образи та сюжети античності — невичерпне джерело натхнення митців усіх часів. Вони надихали славетних поетів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарку, Вільяма Шекспіра, Фрідріха Шиллера, Джорджа Гордона Байрона; уславлених художників Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тіціана, Пітера Рубенса, Рембрандта, Антоніса ван Дейка, композиторів Крістофа Глюка, Вольфганга Амадея Моцарта та ін. Неабиякий інтерес до античності виявляли діячі української культури — Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина, Микола Бажан, Ліна Костенко.
Антична література, разом з античним образотворчим мистецтвом, пережила віки. Тому й давньогрецькі епічні поеми, й лірика, й грецька драма, й твори найвидатніших римських поетів і досі сприймаються нами як естетично значимі художні твори, а не тільки як історичні документи далекого минулого. Мандруючи цим дивним, захоплюючим світом, світом античної літератури, кожне покоління робить для себе все нові відкриття.
Объяснение:
