«Педагог… Учитель…» – часто вимовляючи ці слова, ми не замислюємося, яку роль в нашому важкому житті вони грають.
Професія вчителя пов’язує воєдино здатність до спілкування, розуміння і знання людини.
З ранніх років людина вчиться пізнавати навколишній світ. І щоб зрозуміти, усвідомити і жити в ньому правильно, людині потрібні розумні вчителі, вчителі, що розуміють її, цілком віддають своє вміння, старання і турботу.
Вони повинні направляти маленьку людину на правильний шлях, повинні до й не заблукати на дорогах життя, повинні виховати його. Саме такими людьми і є педагоги. Вони вчать дитину не тільки загальнодоступним речам, а й вчать розуміти самого себе, свою душу.
Кожна людина – це маленька частинка великого суспільства, в якому ми живемо. І для того, щоб вміти жити в цьому суспільстві, людина повинна бути досить освіченою.
Природно, педагог вчить не тільки знанням, переданим в народі з покоління в покоління, а й розумінню потреби даного предмета. Адже якщо вчитель не доведе, наскільки потрібен людині той чи інший предмет, дитина не буде мати бажання його вивчати.
Отже, роль вчителя в освіті та вихованні людини, безсумнівно, величезна. Тут можна привести в приклад слова В. Г. Бєлінського: «Щасливі ті молоді люди, які мають змогу під керівництвом досвідчених вчених, доброчесних і освічених наставників удосконалити себе і підготувати себе до небезпечного, хоча і вельми тривалого шляху по трудовій дорозі життя».
Уміння довести потреба предмета настільки ж велика , як і розуміння вчителем кожного учня. З цих маленьких тез складається складна і різнобічна особистість вчителя. Він повинен поважати кожної маленької людини , розуміти , що дитина – це цілісна особистість , яка має такі ж права , як і дорослий член суспільства.
Одна з давніх мудростей говорить: « Дитина – це посудина , даний нам , дорослим , на зберігання ». Отже, кожен педагог повинен розуміти , який тягар відповідальності він несе за кожну « маленьку частинку великого суспільства ». Учитель , як і лікар , – це покликання , талант , даний згори.
Виховуючи особистість , вчитель повинен , думаю , згадувати один постулат: «Не нашкодь! » Формування вільної , розумної , справедливою , працьовитої особистості – складний процес. Але люди , по- справжньому люблять дітей і щиро захоплені своєю діяльністю , досягають поставленої мети і залишаються в серцях учнів на все життя.
Нещодавноя прочитав повість М.Стельмаха"Гуси-лебеді летять".У повісті розповідається про дитинство самого письменника.
Михайлик, на перший погляд, здається звичайною дитиною: він пасе конячину,збирає гриби, допомагає батькам по господарству.Але він зростає серед прекрасної природи. Михайлик - бешкетник і доброзичливий, добрий, чемний, кмітливий.
Михайлик був одягнений бідно "Губи в нього товсті, капшучисті", "обстриженого, накупаного і задягненого в нову сорочку і штанці"
Михайлик - це талановита дитина. Із задоволенням і успіхом учиться в школі. Він перечитав усі книжки, які були в хаті. В школі береться до написання п"єси.
Він справжній товариш. Найкращим другом є люба. Михайлик уміє дорожити цією дружбою, він ніколи не образить Люби, не дасть її скривдити. Він любить і поважає свою сім"ю. Саме мати навчила його любити природу. З любов"ю і теплотою згадує свого дідуся й бабусю.
Михайлик любить красу природи, батьків, школу. Він є хорошим прикладом для нас всіх
