Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

все повторялось: і краса, й потворність.
усе було: асфальти й спориші.
поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

тут нужно найти спр з кількома підрядними.