Відповідь:
Назва повісті Івана Франка «Перехресні стежки» досить символічна. Дороги і стежки кожної людини. Як їх багато, як химерно вони переплітаються, як змінюють людські долі. Коли я читала цю повість, мене не залишало відчуття того, що минають роки, століття, а сутність людська не змінюється. Всі проблеми, які описані у повісті, є актуальними і сьогодні. Тому що страсті людські – це вічна тема і вічна проблема всіх часів і народів. Автор у своєму творі висвітлює питання людської жадібності, підлості, підлабузництва, нещирості, жорстокості, хабарництва, здирництва, некомпетентності, здатності обмовити людину. Цими рисами щедро наділені такі герої повісті як Стальський, Шварц, Шнадельський, суддя Страхоцький, пан маршалок Брикальський, староста. Але разом з тим І.Франко змальовує і такі духовні щедроти як вірність, доброта, сміливість, прагнення до служіння своєму народу, і, звичайно ж, кохання (адвокат Рафалович).
Пояснення:
Объяснение:
Закінчується «Заповіт» дуже оригінально. В останній строфі особисті й громадянські мотиви зливаються в один. Після емоційного спалаху-за-клику відчувається спад напруження і перехід до інтимного світу поета, його мрій. Непохитно вірячи, що народ збудує нове суспільство — «велику сім’ю, вільну, нову». У от у цьому прекрасному суспільстві, за яке боровся і страждав поет, нехай не забудуть його. Хай інколи мати-Вітчизна згадує «незлим тихим словом» свого вірного сина. Це друге його особисте прохання. І дуже скромне.
