Проблематіка твору кумедия с костей

Образ орисі орися: хороший командир; вірна обов'язку народним святиням; ніжна;     здатна до самопожертви; рішуча і розсудлива; смілива й самовіддана; патріотка; спроможна на сильні почуття кохання. цитати до образу орисі: "вродливого личенька риси і елегантні, й шляхетні; в чорних, стиснутих трохи бровах криється непорушна воля й відвага; карі очі з-під довгих темрявих вій палають вогнем; на мармуровім чолі лежать недитячі думи, хоч у виразі уст лишається дитяча краса" характеристика: саме орисі належить здійснити повиг - підірвати порохові склади фортеці. душа орисі страждає, бо у час найвищого випробування поряд з нею немає її коханого антося, а  його поява у стані ворогів спричинює подвійну муку. у душевному сум'ятті, що охоплює дівчину, відданість україні переважає над почуттям кохання. в образі орисі автор змалював характер романтично цілісний, здатний на самопожертву в ім'я суспільних ідеалів.образ антося корецькоговиріс він у козацікій родині завісних, виховався на українських традиціях, сприйняв усім серцем мораль навого . силою обставин він потрапляє до свого природного середовища, дізнається про свій спадок і щляхетсякі привілеї.магнат чарпецький, його дядько по матері, лукаво переконує нащадка вельможного роду корецьких "прийти до стерна уряду" і преконати "туманніючу в мороці неуцтва шляхту зректися цього братовбивчого рабування", "не видирати від оборонців своєї країни їх права", "не знущатися над їх святою вірою".у спілкування з родовитою шляхтою з'ясовується омана. одурений у своїх   найщиріших помислах   і почуваннях антось, на щастя, зустрічає вдруге ту, з котрою готовий розділити і любов, і смерть.усвідомлення козацької правоти, любов до орисі диктують йому лицарський вибір - чесну смерть за ідеали, в яких його виховали, за вірй, яку прийняв усім серцем.антось: романтик; здатний до самопожертви; мужній; рішучий; спроможний на сильні почуття; шляхетній, вдячний; вірний присязі; справедливий, чесний.

Повість видатного українського письменника М. Коцюбинського «Дорогою ціною» розповідає про важке життя українського народу у XIX столітті. Головними героями повісті є молоді люди – Остап і Соломія, доля яких була достатньо типовою для того часу. Українські селяни, довгі роки перебуваючи у неволі, загнані та знесилені, все ж таки не бажали миритися зі своїм становищем. Знаходилися сміливці, які не бажали до кінця життя залишатися під панським ярмом. Багато селян у ті часи бігло у дальні краї, рятуючись від кріпацтва та знущань, і обирали вони для вільного життя Дунай. Нажаль, і там селяни не могли себе відчувати у небезпеці і спокою, бо пани ловили втікачів, і якщо і не засилали їх до Сибіру, то повертали до маєтку і там ще більше з них знущались. І невідомо, що було краще – загинути, відчувши себе вільним чи залишатися на все життя безправним кріпаком.Головні герої повісті «Дорогою ціною» дуже кохали один одного, але розуміли, що не отримають бажаного сімейного щастя, залишаючись під владою панів. Оскільки для хазяїнів вони були лише звичайним живим товаром, то сталося так, що закоханих розлучили і Соломію насильно віддали заміж за хурмана. А Остапа пан вирішив закатувати за його сміливі слова, сказані проти господаря. Все це й стало причиною втечі закоханих.Головною метою парубка було прагнення жити вільно, серед таких же вільних людей, та й Соломія мріяла оселитися десь у вільній слободі, завести господарство та спокійно жити, піклуючись про свій добробут і коханого Остапа. У своїх бажаннях вони були не поодинокі, і не лише вони розуміли, що під паном ці бажання ніколи не здійсняться, а для спокійного та щасливого життя перш за все необхідна воля та свобода вчинків. Цілими родинами селяни бігли від панського знущання і кривди, та в пошуках щасливого життя підтримували один одного.Важким виявився шлях молодих людей до волі. Але й за кордом, де вони сподівалися знайти свободу, їх не чекало жадане щастя. Остапа поранили, потім він і Соломія потрапили у злодійське гніздо до циганів, через що Остап опинився у в’язниці, звідки його планували відправити назад до пана. Соломія просто не уявляла свого життя без Остапа і прагнула його найскоріше визволити. Під час переправи через Дунай вона разом в Іваном Котигорошком спробувала це зробити, але спроба ця закінчилася трагічно. Іван і Соломія загинули.А ось Остап залишився живий. Пройшов час і він повернувся на берег Дунаю – туди, де хвилі позбавили його найдорожчого, що було в житті – коханої Соломії. На все життя на тілі Остапа залишилися сліди катувань від свого пана, від москалів і турків. Все життя не загоювалася рана на його серці, до кінця днів його душа залишалася порожньою, бо не було поряд Соломії. Дуже самотнє і гірке життя прожив самотній Остап, чекаючи, доки його душа не з’єднається з душею нареченої.