Я не знаю і не можу сказати конкретно, тому що Степан — дуже неоднозначна особа. Проте, на мою думку, його перше кохання — Надійка, було дуже чесним і істинним, щирим. Можливо, це було не дуже помітним, але він справді хвилювався за неї і якийсь огонь у його душі юна та чепурна красуня все ж таки розпалювала. Так, його вчинки щодо неї, не піддаються коректному поясненню. Гадаю, через особистий складний характер, хлопцю не вдалося справити добре враження і зародити гарні стосунки з нею.
Пам'ятаєте, як наш скверний протагоніст побачив Надійку десь у завершальній частині твору? Так ось... Від тієї "славної дівчинки" залишилися тільки приємні спогади. Її форми змінилися, манера спілкування також. А тепер... Пам'ятаєте реакцію Радченко? Їй, вже жінці, вдалося зачепити емоційні ланцюжки. Це означає, що Надійка для нього ще є предметом обожнювання. До речі, психологи стверджують, що любов — це коли людині вдається торкнутися до кожної «кнопки», яка позначає почуття (рахуючи як і гнів, так і задоволенність).
