Образи символи вірша В.Симоненко Гей нові Колумби й Магеллани

Мокій : "юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.", "він кругом український", "він у дядька Тараса вдався".
Мина : "Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання відмовлялися - Мазайло!"
Дядько Тарас : "Там такий, що в нього кури по-українському говорять."
Тьотя Мотя : вважає себе "руською", а укаїнську мову "австріяцькою вигадкою". "Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной".
Лина Мазайло : "Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова,"
Уля : "У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст."

Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини.

Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.

Драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року (весна, літо, осінь), із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.

Объяснение:

Основна думка: світ врятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину та світ.