Так, Климко однозначно є прикладом для мене.Коли я читав повість Григора Тютюнника "Климко", я був дуже вражений сміливістю та кмітливістю головного героя. Хлопчик Климко жив у страшні часи війни. На його долю випало дуже багато труднощів, але він як міг долав iх та допомагав іншим. Він подолав сотні кілометрів, коли пішов за сіллю, бо ї можна було вименяти на харчі і врятувати друга і вчительку з немовлям від голодної смерті. Климко постійно ризикував своїм життям, але все одно робив усе, щоб до людям. Мені дуже шкода, що у кінці повісті Климко загинув.
Серед табунів мовчазної риби народилась не така, як усі – балакуча. З віком балакучість риби не зникла, як сподівались батьки, і їм було незручно, що належать до однієї родини. Говірка риба це розуміла, тому вирішила шукати інший табун риб, але ніде не знаходилось співрозмовника. Більше того, рибна громада присудила видалити її з води, тому на спинах винесли на берег. Одного разу риба наважилась заговорити з рибалкою і вони потоваришували. Згодом рибалка запросив її до себе додому. Але чоловік забув попередити жінку, що його приятель – риба, тому колишня мешканка річки була використана як доповнення до обіду. На сковорідці рибалка не впізнав свого приятеля, адже балакуча риба стала такою, як решта, тому що від інших відрізнялася тільки голосом.
