Есе: "Яка вона - душевна краса?" ​

На мою думку, людина має бути хитрою в міру (як і все решта у світі). І використовувати цю якість лише тоді, коли вона дійсно необхідна: у випадку виникнення загрози життю та/або здоров'ю тощо.
А от бути хитрим заради того, щоб отримувати користь не варто.
Взагалі, наш мозок влаштований таким чином, що людина може "загратися" і не помітити, як бреше сама собі і вірить у цю брехню. А все тому, що ми надзвичайно хитрі.
За до хитрощів люди вдаються до крадіжок та шахрайства, наприклад. За це, до речі, передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. 
Тож будьте вкрай застережливі з цим!
Якщо ви відчуваєте, що ви надто хитрі - йдіть на курси акторської майстерності, або до театрального ВУЗу і там розкрийте свій талант перевтілення на повну.

Щодо спілкування з хитрими людьми - намагайтеся якомога менше часу витрачати на таких осіб. Просто пам'ятайте, що середовище прямо впливає на формування свідомості.

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення: