в основі найвизначнішої повісті григорія квітки-основ*яненка «маруся» покладена історія взаємного, відданого, однак нещасного кохання. молода пара є втіленням довершеності. ідеалізація головних героїв відчувається в описі їх зовнішності, манер, поведінки. портрети молодих людей змальовано поетично та тонко. автор присвоює головним героям ідеальні риси, такі як віра в бога, слухняність, співчутливість, працьовитість, доброчесність та благородність.
в образі дівчини-селянки марусі втілені найкращі риси українки. її природня краса гармонійно поєднується з багатим внутрішнім світом, котрі створюють ідеал українського дівоцтва. зображуючи головну героїню автор широко користується засобами фольклорного зображення духовності дівчини-красуні, вдається до ліризму народної пісенності та сентименталізму. її мова пересипана пестливими словами та зверненнями, емоційною лексикою, українськими прислів*ями та приказками. в образі молодого юнака василя, головного героя повісті квітки-основ*яненка, найкращого зображення дістають риси сентименталізму. він щиро переживає розставання з коханою на кладовищі, її смерть, а згодом відхід від звичного життя.
автор показав душевне багатство, моральну чистоту, котрими наділені прості українські селяни. основною з чеснот, притаманних тогочасному люду, квітка-основ*яненко вважав релігійність як основу послушності, смиренності та високої моральності людей. повість «маруся» здатна викликати сльози, переконати, що українці мають мелодійну та безсмертну мову, багату культуру.
Тема «Кавказ»: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.
Ідея «Кавказ»: «Борітеся — поборете!» — заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога — російського царату; співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу;
Композиція «Кавказ»: твір написаний у формі викривального ліричного монологу, сповненого ораторських, агітаційно-закличних інтонацій надзвичайної пристрасної сили. Це цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресатів залежить характер та ступінь поетової пристрасті.
Уся колосальна панорама російського життя з безліччю внутрішніх планів і переходів, зі складними образами в поемі вмістилася в 178 віршованих рядках.
Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.
Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду у зв’язку з цим.
Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм загиблому другові, «доброму», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив «з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не горці.
Так, дана тема є актуальною по сьогоднішній день
