Твір на тему аліса в країні див

Том Сойєр - підліток з маленького провінційного містечка Санкт-Петербург на Міссісіпі, великий непосида, неслухняний хлопчисько, що живить заздрість до справжньої свободи свого знайомого безпритульного Гекльберрі Фінна. Стиснутий нескінченними благочестивими настановами, які змушує його вислуховувати виховує Т. тітка Поллі, він вічно їй докучає, зазнаючи щоразу покаранню, перетворюється в гру. Нудьгуючи на уроках в недільній школі, Т. завжди готовий на найвідчайдушніші пригоди, про які він прочитав в книжках про піратів, благородних грабіжників, їх прекрасних полонянок і заритих скарбах. Хлоп'ячі витівки несподівано зіштовхують Т. з далеко не дитячими проблемами повсякденного життя містечка. Безтурботність і відчуття власної захищеності у світі, овіяному для нього романтикою, розхитані у Т. після зіткнення з новим, хоча і не відкривається йому в усій повноті світом дорослих. З непростих, навіть небезпечних ситуацій Т. вибирається не з до тверезого роздуми, а по натхненню, ведений захоплюючого його вигадкою. Невикорінна жага пригод і ефектних вчинків зрештою допомагає Т. зійти на вершину, прославившись не тільки серед однолітків, але і у всьому містечку. Т. додані риси, характерні особливо для персонажів англійської дитячої літератури, яка оспівувала живих хлопчиків, покликаних бути лідерами серед своїх однолітків. Він несерйозний і в своїх серйозних підприємствах, бо не бачить їх важливості, проте, все на світі перетворюючи в гру, грає з відмінною серйозністю. В майбутньому йому, мабуть, уготована доля зразкового громадянина, який засвоїть все чесноти, викликали інстинктивне опір, поки до них насильно долучали Т. вихователі і нудні дорослі. Т. не роздумує, чи заслуговують виправдання застосовувані до нього виховні кошти (різка за недисциплінованість в школі, побілка паркану в святковий день за витівка будинку або забруднений костюм), а також не представляє істинної природи цінностей, які йому хотіли б прищепити. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.

Может ли один человек изменить общество? Этот вопрос остается актуальным и по сей день. Попробуем дать на него ответ. Человек- часть общества, и, изменяясь сам, меняет общество. Но людей вносить какие-либо изменения в жизнь общества, гораздо меньше чем тех, кто готов мириться с несправедливыми и жестокими общественными условиями. Ведь некоторые даже и подумать не могут о том, чтобы внести какие-либо изменения в свою жизнь, что уж говорить о жизни общества. Такие люди, согласные со всеми недостатками общества, и тормозят развитие социума, являются балластом. Следовательно, изменить общественную жизнь не только, изменить общественную жизнь не каждый, а только целеустремленный, ответственный, социально активный, смелый человек.
Примером может послужить комедия известного русского писателя девятнадцатого века Александра Сергеевича Грибоедова «Горе от ума».
В образе Чацкого –главного героя произведения-автор воссоздал человека нового общества- общество культуры, свободы и гуманности. И образ этого умного и развитого человека противопоставляется консервативному «фамусовскому обществу». Он выступает против чужой культуры, в то время как все гости Фамусова копируют обычаи и наряды заезжих иностранцев, выражая тем самым презрение к родной культуре. На основе этого и возникает столкновение сторон. Еще один конфликт между молодым, образованными дворянином и его оппонентами возник из-за любви к чтению. Он считал. Что книги человеку набираться знаний, опыта, улучшить свое образование, а Фамусов был противником чтения: «Собрать все книги бы да сжечь»,- говорил он, считая, что современному человеку они не нужны, что любовь к чтению- это обуза. Главной отличительной чертой Чацкого от чопорного «фамусовского общества» является полнота чувств. Во всем он проявляет истинную страсть, всегда пылок и горяч душой. Но, несмотря на все достоинства Чацкого, у него не получается изменить «фамусовское общество», а все потому, что Фамусов вместе со своими гостями, пропуская слова Чацкого мимо ушей, не придавал им большого значения, а он все продолжал и продолжал «метать бисер перед свиньями», что само собой не привело к положительному результату. В конце произведения Чацкий восклицает: «Карету мне! Карету! Сюда я больше не ездок!», - и уезжает, бросив все попытки изменить столь раздражающее его «фамусовское общество», поняв, что все это бесполезно.
Таким образом, можно сделать вывод, что изменить общество возможно, но сделать это не каждый. Ведь мало того, что к этому процессу нужно подойти максимально благоразумно, расчетливо и ответственно, взвесив все «за» и «против». Главное, чтобы общество было готово к этим переменам, чтобы оно не противилось им. Ведь, если общество не принимает какие-то нововведения, то бессмысленно их навязывать, так как еще одним немаловажным фактором является то, что эти изменения должны пойти исключительно на пользу обществу, а ни в коем случае не наоборот.