План до тексту первінка Микола Вінграновський

Про видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка писати дуже важко, адже усі подробиці його життя та творчості вже давно відомі та докладно вивчені. Кожен має право висловити свої особисті думки щодо творчості великого Кобзаря українського народу, і я хочу долучитися до цієї почесної місії.

Я вважаю, що Т. Г. Шевченко ще за своє життя був приречений стати видатним поетом. А для багатьох наступних поколінь і для наших сучасників він став справжньою легендою і символом, на всі часи перетворився для українського народу знаковою постаттю. Адже творчість Т. Г. Шевченка — це не просто вірші і поеми талановитої людини, а й мудрість, філософія і заклик до боротьби за краще життя.

Мені приємно усвідомлювати, що у мене є власний погляд на творчість великого Кобзаря, у мене в душі і серці існує власний, ні на кого не схожий митець.

Я маю власне розуміння й бачення творчості Т. Г. Шевченка, тому для мене він не тільки символ українського народу і великий Кобзар. Він для мене й досі живий. Колись поет сказав такі слова: «Я не розуміюся достатньо ані на поезії, ані на зброї». З цими словами я не згодний, адже поезія Шевченка для багатьох поколінь наших співвітчизників стала справжньою зброєю. Якщо замислитися, то добре знаючи біографію Т. Г. Шевченка, ми насправді знаємо про нього як про поета і як про людину досить мало.

По-перше, варто зазначити, що дитина має досить сильне почуття власного обов’язку перед іншими людьми вже з самого раннього дитинства. Багато дітей ведуть себе швидше егоїстично, не бажають чимось ділитися та допомагати до тих пір, поки не подорослішають і не зрозуміють деякі життєві правила та істини. Однак це зовсім не про Михайлика.

Вже в ранньому дитинстві він починає допомагати батькам по господарству. І робить він це не тому, що батьки змушують, і не тому, що його можуть покарати. Всі справи по господарству він робить абсолютно щиро,

бо хоче до батькам, бажає бути чимось корисним. Крім того, робити щось корисне – це для нього привід для гордості. Тут можна провести паралель з багатьма іншими дітьми, які не хочуть робити щось корисне, а скоріше люблять займатися лише тим, чим їм подобається.

Все це є твердим підтвердженням того, що Михайлик не такий, як усі, і що він є справжнім уособленням духовного багатства. Однак є й інші причини так вважати.

Друга якість Михайлика, яка привернула мою увагу, криється в тому, що він дуже любив читати, хотів розвиватися в моральному напрямку. Люди, які люблять читати, зовсім необов’язково є духовно багатими, однак ймовірність цього при читанні все ж вище, ніж в інших ситуаціях. Михайлик прочитав безліч п’єс, у нього виникло бажання написати власну п’єсу.

Це служить хорошим підтвердженням того, що цей хлопчик мав високий розум, здібності, був дуже обдарованим. Такій людині завжди набагато простіше стати по-справжньому багатим духовно.

Є відразу кілька причин вважати головного героя твору “Гуси-лебеді летять” Михайлика людиною багатою духовно. Це і його відданість простому людському обов’язку перед батьками, і прагнення до розвитку та отримання безлічі нових знань. Думаю, що такі люди, як Михайлик, є, але їх все ж таки не так багато, адже не можуть багато людей бути духовним багатими.

Объяснение: