Епітети і метафори у творі ніч перед боєм​

Вот еще на русском:Героями произведения являются два мальчика-пятиклассники - Митько и Сергий. Получив от «любимой ботанички» задачу собрать коллекцию насекомых, находчивые друзья уговаривают родителей отпустить их на лето к бабушке Митьки в село. Родители Сергея сразу не соглашаются, так как знают, какая то взрывная сила, эти двое друзей, но, в конце концов, соглашаются, подвергнувшись весомым аргументам об «преждевременном старении наших организмов» и двойки за несобранную коллекцию, что придумал Митька. Приехав в Юрковку, по дороге к бабушкиному дому Митька и Сергей встречают велосипедиста Ваську - мальчика лет четырнадцати, что смеется над вооруженными сачками друзьями.Именно этот велосипедист от нечего делать решает пошутить и напугать приятелейВаська секретно рассказывает им про страшное чудовище, химеру, что живет в лесном озере. Сказка, на первый взгляд, подозрительная и мало подобна правде, но интересная до невозможности! Поэтому Митька и Сергей решают все же таки заночевать возле озера, чтобы выяснить, прячется ли в нем страшное животныеРазыгрывая пятиклассников, Васька подбрасывает разные доказательства существования озерной химеры, ставит на березе реки следы лап страшного прожорливого чудовища, которое съело даже вороную, оставив лишь перо.

*Головна думка вірша — треба любити й поважати своїх учителів, старших; любити свій край, його працьовитих і мужніх людей
*Зміст вірша А. Малишка щирий, задушевний завдяки досконалій художній формі, вдало дібраним художнім засобам.
*Зворушливою піснею «Вчителько моя» А. Малишко низько вклонився всім учителям за їхню нелегку працю. Й досі звучить вона під час шкільних свят. Існує легенда, що вірш написаний за реальними подіями. Нібито повернувшись після війни в рідну школу, А. Малишко не впізнав улюбленої вчительки: ця ще не стара жінка виявилась сивою. Поет дізнався, що на фронті загинув її чоловік, а два сини-близнюки підірвали себе гранатою, щоб не здатись живими в руки ворогів. Від таких страшних життєвих трагедій вчителька не втратила природної доброти, педагогічного хисту, перелила свою любов на чужих діток. Автор схиляється перед героїнею, називає її єдиною порадницею, зорею, дякує за невтомну працю
*Порівняння — посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива;
*питальні та окличні речення, звертання — Де тебе питать?, Раднице моя на Вкраїні милій!, Вчителько моя;
*зменшено-пестливі слова — зошитки, сонечко;
 *повтори — летять-летять;
 слова в переносному значенні — і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива та ін.
*Теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії А. С. Малишка "Вчителька". Все життя вона віддала школі, учням. Новий рік починався для неї у вересні, коли, після літньої перерви, знову малиново дзвенів шкільний дзвоник, скликаючи дітей до школи. А над шкільним подвір'ям високо в небі пролітали журавлі, своїм курликанням нагадуючи, що знову почалася осінь — час дітям до школи.