Літературний паспорт поеми "Наймичка". Т.Г.Шевченко

Архітектура Софії Київської це як чарівна паличка, яка всіх зачаровує своєю красою. Так само зачаровує і внутрішнє оздоблення: багато колон, мозаїка, фрески, мармурова усипальниця тощо.

А коли дізнаєшся що над мозаїкою працювало 8 художників і заповнення 640 квадратних метрів було заповнено майстрами впродовж 3 років дивуєшся неймовірній красі ще більше.

Найбільш майстерно виконана мозаїка Марія-Оранта. Чому саме вона посідає основне місце у соборі? Тому що Марію вважали захисницею, через яку не пролетить жодна стріла.

Вона зображена на угнутій стіні. Чому? Тому що саме на угнутій стіні її постать можна назвати більш ідеально пропорційною, ніж на прямій стіні. Образ Марії створював майстер своєї справи. Тіло викладено золотою смальтою і від цього постать Марії огорнута ніжним та м'яким золотим сяйвом. Її обличчя серйозне і її образ стає більш мужнім та сильним. Золоті та блакитні брави мозаїки додають яскравості, ніжності та урочистості. Обличчя в деяких місцях більш рожеве. Цих рожевих кубиків не так багато, але вони присутні. Уста, ніс, повіки, підборіддя, що обведені тонкою червоною смужкою додають рожевості обличчю. Обличчя виглядає більш живим і стає більш виразним.

За 10 років ця мозаїка не втратила своєї краси тому вона є прикладом натхнення для майстрів, прикладом майстерності та творчого підходу.

 оповіданні Євгена Гуцала світ природи уособлює лось. Це лісовий красень, могутній старий звір, який колись жив у тайзі, а потім потрапив до заповідника. Він звик до людей і довіряв їм, бо вони його взимку підгодовували, а одного разу врятували, коли його вже обпалювала своїм смертельним диханням вовча зграя, яка гналася за ним. Але лось був постійно насторожі, бо в ньому жила пам'ять про життя в тайзі та про небезпеки, які там на нього чекали. Лось — частка природи, іноді в його очах з'являється "золотавий сплеск, який надавав їм виразу одвічного розуміння життя природи і її таємниць". 

Хоч який обережний був лось — з ним трапилася біда. Коли він ішов до ополонки, шоб напитися води, крига тріснула під вагою його великого тіла, і лось провалився у крижану річку. Напружуючи всі сили, долаючи біль і втому, лось відчайдушно бореться за життя. Знесилений звір відчував, що йому не вирватися зі смертельних обіймів криги. І знову, як було раніше, йому на до прийшли люди — двоє хлопчиків, схожих на гриби-підберезники, "обидва плечисті, з лагідними лицями".