Хто были сыньомодых серед людей

Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. 
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.  
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.   

Життя кожної людини - неоціненний скарб. Але, на жаль, людське життя - швидкоплинне, воно невблаганно і невпинно минає, тому дуже важливо навчитися цінувати кожну подаровану Богом мить, щоб зуміти знайти себе в цьому різномаїтому світі й виконати своє призначення в ньому.Життєвий шлях кожної людини позначений складними і болючими процесами самопізнання і морального вдосконалення.Людина приходить у світ для добра і любові. В житті ж їй приходиться зустрічатися з красою і підлістю, радістю і горем, торжеством і стражданням.Не завжди легко зробити правильний вибір у житті, але треба пам'ятати, що від твого вибору залежить життя багатьох людей, які тебе оточують. Вибір цей мусить бути таким, щоб зміг ти прожити своє життя гідно, залишити гарний слід після себе.Для чого народжується людина? Звичайно, для того, щоб просто жити на цій землі: любити життя, любити свою країну, любити свій рід, працювати, творити добро, примножувати красу життя, кохати, тобто жити по-людськи. В чому сенс існування людини? Я вважаю, в створенні доброчинності, порядності, людяності, милосердя.Але ж скільки навкруги людей байдужих, черствих душею, злих, духовно обмежених!В повісті-притчі Е.Хемінгуея „Старий і море" є прекрасні, на мій погляд, слова: „Людину можна знищити, але перемогти її неможливо!"Так, „людина - це звучить гордо!", але чи завжди люди пам'ятають про свою людську гідність, про те, що кожний сам творить себе.Погляньмо навкруги: скільки людей перетворюються на „нелюдей", втрачають своє людське обличчя, забувають про своє призначення: творити добро. Скільки є таких, що приносять біль і незагойні рани рідним і близьким! А причина -шкідливі звички, які були придбані, вироблені в підлітковому віці, а деякими і в дитинстві. Що я вважаю шкідливими звичками? Звичайно, пияцтво, тютюнопаління, наркотики. Це хвороби всіх часів, але сьогодні вони проявились, на жаль, дуже широко. Скільки наших ровесників, які виховуються і в школі, і вдома, іноді думають: „Якщо я один раз ..піймаю кайф". то нічого поганого не станеться, візьму себе в руки. Ні! Жодного разу! Не можна! Зупиніться! Адже цигарка, чи чарка горілки, чи келих вина, чи невелика таблетка або шприц з наркотиком - це вже біда! Біла не тільки для тебе одного, біла для сім'ї, для суспільства! Чому в наш час багато дітей народжуються з фізичними вадами? Тому що це діти тих батьків, які курили. ..випивали" чи „кололися" Це біда всього світу. Біда, яка привела до катастрофи - до СНІДу.Буває, йду по вулиці - назустріч чоловік чи жінка ледве-ледве переставляє ноги, заносить їх в сторону, обличчя червоне, погляд очей - скляний. І думаю: а на них же чекають вдома. Яке це горе сім'ї, а як тій дитині, яку б'ють п'яні батьки, обзивають. Часто в газетах чи телевізійних передачах з'являються розповіді про нелюдські вчинки, скоєні в стані сп'яніння чи наркотичному „сні".Погані звички, розбещеність засуджувались в усі часи розвитку людства. Згадаймо біблійну притчу про блудного сина, яка вчить милосердю у ставленні до тих, хто колись схибив у житті, а тепер прагне стати на праведний шлях. Але ж ця притча також і засуджує аморальний б поведінки, тобто шкідливі звички. Люді зі шкідливими звичками - це бездуховні і моральні потвори, адже вони часто є причинами людських бід і трагедій. Скільки дітей залишилися сиротами чи напівсиротами через ці вади своїх батьків, яких горілка чи наркотики зробили байдужими, злими, жорстокими.до глибини душі мене схвилював трагічний випадок, який нещодавно трапився з підлітком в одному з районних містечок. Хлопчик наколядував грошей і поїхав з друзями до зоопарку, хотів покормити ведмедя, а звір відгриз йому обидві руки. Жах! Читаєш - і серце холоне. А ще страшніше: до хлопчика в лікарню ходять чужі люди, а батьки жодного разу не були, бо вони п'яниці, і їм байдужа доля сина. Ось якими бездушними, кам'яними робить горілка людей.Я задаю собі питання: чи довго буде тривати серед людей стан, який породжують шкідливі звички і до тих пір, доки молодь не зрозуміє, що ці звички калічать не тільки її життя, життя рідних і близьких, але й їх майбутнє! Треба більше говорити в школі, в пресі, на телебаченні про жахливі наслідки цих звичок, наводити приклади - результати їх.Гармонійна людина майбутнього (не далекого, а. хочеться вірити, близького ) - це людина, яка розуміє, що спорт, здоровий б життя - це здоров'я не тільки твоє власне, а й здоров'я нації. Тому треба більше пропагувати заняття спортом, туризмом, вживання „здорової" їжі. Вранці - зарядка чи пробіжка на стадіоні, потім кілька раз на тиждень - заняття в спортивних секціях ( крім шкільних уроків Фізкультури ), влітку - плавання в морі чи річці, піші походи - ось яким я бачу життя справжньої молодої людини. Якщо ми будемо вести здоровий б життя, то зробимо світ етично чистим, людянішим і кращим. Будьмо ж гідними гордого звання Людини, в якій все повинно бути прекрасним і священним.