Любов — це, мабуть, найважливіша цінність в житті кожної людини. Будь-хто з нас мріє бути по-справжньому коханим і єдиним, неповторним.
Любов буває дуже різною: до Батьківщини, батьків до дітей і навпаки дітей до батьків, буває кохання між чоловіком і жінкою, любов між друзями, а також любов до Бога.
Насправді це дуже складне і найбільш незрозуміле почуття, яке тільки може мати людина. Воно часом буває помилковим, дозволяючи нам бачити в людині те, чого в неї насправді немає. Але така любов часто-густо допомагає нам ставати кращими, розвиватися і вдосконалюватися. Часом вона змушує нас бути щасливими лише тому, що наша кохана людина щаслива і знаходиться поруч з нами.
У просте слово «любов» кожен вкладає свій зміст. Один створює в ім’я високого почуття безсмертні шедеври мистецтва, інший іде на злочин. Хтось здуває пилинки один з одного, а хтось живе в упевненості, що б’є значить любить. У когось від любові очі сяють внутрішнім світлом, а хтось готовий від туги розлучитися з життям. Але на питання, що ж таке любов: кара чи нагорода, ще ніхто не сказав, що любові немає взагалі, або на цю тему йому навіть говорити не хочеться.
Я вважаю, що любов — це нагорода. Вона, мені здається, не може бути покаранням, якщо вона від Бога. Але взагалі буває любов і від лукавого: от дивишся на людину і не бачиш, яка вона є, мучишся з цим почуттям. Якщо ми говоримо про любов між чоловіком і жінкою, однозначно не скажеш. Це життя, тому є в коханні і плюси, і мінуси, і радощі, і труднощі. Але, якщо любиш, через труднощі пройти легше. Любов — це дуже складно, і чим довше живеш та більше розумієш, тим все складніше. Легко і просто все тільки у дурників.
Я більше схиляюся до того, що любов — це все-таки нагорода. Вона робить нас духовно багатшими, дає опору в житті. З коханою людиною можна розділити все, що нас радує і тривожить, вона завжди підтримає у важку хвилину. Але таке щастя дається в житті не кожному. Так що це точно не покарання.
Отже, коли улюблена людина поруч любов можна вважати нагородою, якщо її немає — покаранням. Загалом я на цю тему особливо не замислювався, але якщо обирати одну з двох відповідей, я б сказав, що любов — це нагорода.
Відповідь:
Пояснення:
На мою думку кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка могло мати щасливий кінець. Давайте пригадаємо чому Грицько Бобренко покинув Марусю Чурай. Грицько ставши козакам пішов на війну, адже події роману відбуваються під час національно-визвольної війни. Повернувшись з поход юнак захоплюється кого йому засватати, він кохає Марусю, але сватає Галю Вишняківну, бо вона багата. Кохання Марусі і Гриця могло мати щасливий кінець якщо Гриць не пішов на війну, а завжди був з Марусею, тоді в один прекрасний день Гриця обов'язково засватав Марусею і їхньому щастю не було кінця. І якщо Грицько Бобренко не купався на гроші родини Галі Вишняківни, а вибирав серцем, то був щасливим з Марусею. Отже кохання Марусі і Гриця могло бути щасливим.
