Твiр на тему : Актуальність новели Коцюбинського “Intermezzo”

Головні персонажі повісті - Ява Рень і Павлуша Завгородній - звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни". 
      Звідки таке незвичне ім'я - Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я - Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень - енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо". 
      Павлуша Завгородній - кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці. 
      Васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів". 
      Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба - велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. Але я впевнений: "Тореадори з Васюківки" В. Нестайка - одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її. 

Лось прокинувся від сухого різкуватого звуку. Хоч житель заповідника був великим, проте відчув небезпеку й страх, як на волі у його рідній тайзі. Він побіг.
Ранок лось зустрів на поляні. Його мучила спрага, тому попрямував до річки. Крига затріщала, він опинився в льодовому полоні. Марно намагалась велика тварина звільнитись і вибратися із холодної води.
На його щастя до лісу по хмиз заїхали на підводі два хлопчики. Ризикуючи життям, вони сокирою пробили вихід з ополонки. Знесилена тварина була врятована, вона попрямувала до заповідника. Хлопці поверталися додому.
Та раптом пролунав зрадливий постріл рушниці. Лось ще трохи біг, спіткнувся і впав. Тоді діти зрозуміли по кому стріляли. Перед ними з'явився захеканий рідний дядько, який уже давно ігав з лихими помислами за двобоєм тварини з підступною кригою, до хлопців. Хлопці марно надіялись, що врятована ними тварина ворухнеться. Дядько побачив у очах дітей осуд. Вони, напевно, заявлять охороні заповідника про те, що трапилось…