Клоуз-тест з твору Т.Г. Шевченка "Ісаія" глава 35.

«Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї». «Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»» «Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись… Він вигоїться, він житиме… вона не дасть йому загинути…» Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці і навіть скалічів ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу.

 Кожного разу відвідуючи свою бабусю, я допомагаю їй доглядати за свинею Марусею,кицею Ромашкою та курчатами.Та приїхавши до неї в цей раз, я почув, що Ромашки вже два місяці як не стало, зате В Маарусі з*явились дитинчата.Коли я зайшов у загін подивитись на поросят, я побачив серед гладеньких поросят маленького сірого пухнастика, який теж з іншими поросятами годувався молоком Марусі.Я побіг до бабусі з криками, що Маруся народила окрім поросят ще й кошеня,та бабуся мене заспокоїла.Це виявилось кошеня зникнувшої Ромашки.А свинка Маруся Пушка всиновила і годує молоком, як і своїх дитинчат.
-Мама є мама.-дивно сказала бабуся.