во по прозе шпага славка беркути ​

У "Повісті"під 1051 роком говориться,що якийсь чоловік з міста Любеча,що на Чернігівщині,відправився у Грецію ,де був пострижений у ченці під ім"ям Антонія.Після чого повернувся на батьківщину і опинився в Києві.Тут після довгого блукання монастирями,поселився у печері.Незабаром до відлюдника почали збиратися ченці,їх уже було12.Антоній подався на другу гору и вікопав собі печеру.Залишена Антонієм чернеча грома розросталася.З часом її ігумен звернувся до князя Ізяславя Ярославовича,щоб князь віддав їм гору.Князь задовільнив це прохання і ченці побудували там монастир зцерквою,келіями.За твердженням це і був початок монастиря,а оскільки вони жили в печері то і прозвався він печерський.Пізніше його переіменували в Києво-Печерський.

З епітетами:
1. Білокура дівчина підійшла до верби, яка схилила свої віти над прозорою водою.
2. Марійка сіла на дерев'яну лаву и заплакала гіркими сльозами.
З порівняннями:
1. Хлопець співав, як соловейко щебетав.
2. Дівчина йшла тихо, як кішка. З гіперболою:
1. Іван був настільки сильним, що міг завалити кабана однією рукою.
2. Мати наварила їсти, та стільки, шо можно було нагодувати всю Землю.
З алегорією:
1. У цій компанії я почувала себе не в своїй тарілці.
2. Микола був білою вороною у цій сім'ї.