Експозиція: «По діброві вітер виє…».
Зав’язка: «Полюбила чорнобрива козака дівчина..».
Розвиток дії: «Любилася, кохалася, а серденько мліло..», «минув і рік, минув другий козака немає…», «мати хоче дати за старого заміж», «пішла вночі до ворожки», «тяжко мені, тяжко!».
Кульмінація: «Випий трошки сього зілля все лихо загоїть».
Розв'язка: «Взяла зілля, поклонилась», «Вмилась, напилася, Тихо усміхнулась.
Вдруге, втретє напилася І не оглянулась», «Отак тая чорнобрива плакала, співала... І на диво серед поля тополею стала».
Відповідь:
Моя улюблена іграшка - плюшевий ведмедик. Я люблю гратися з ним, кожну мить ми проводимо разом. Одної ночі, коли був повний місяць всі іграшки в кімнаті ожили, і вирішили вийти на прогулянку. І тут почав дути сильний вітер, усі іграшки на чолі з олов'яним солдатиком рушили до прихистку - теплого та затишного дому, від якого вони ще не далеко відійшли. Та тут - ось халепа! Ведмедика здуло, і він полетів в бік гір. Та ніхто цього не помітив - завірюха була надто сильна. Коли всі прийшли та зробили перекличку, то ніхто не зміг не помітити відсутності улюбленої іграшки господині. Всі його шукали, кликали, та не знайшли. Відтоді його не бачили.
Вибачте за трагічний сюжет. Більше придумати не змогла
Пояснення:
