Військо якого хана зумів перемогти Данило Галицький?

У творі "Захар Беркут" розповідається як бориться населення Тухольщини проти монголів. Захар Беркут та його син Максим згуртували населення, і вони разом були згодні відстоювати свою свободу. Монголи запропонували одну річ: якщо селяни дадуть їм пройти крізь долину до їхніх країн сусідів, то вони не будуть вступати у бій. Але, Захар Беркут був мудрішим.Він сказав, що якщо, ми так зробимо то опинимося зрадниками.У той час син Захара Беркута був у полоні у ворогів, та страрцю було дуже шкода свого сина. Його, мудрецю не віддадуть, бо вони не погодились на мирну пропозицію. Та він розумів що жертвуючи своїм сином, він залишиться справедливим. Тим часом, Мирослава,донька Тугара вовка який зрадив Тухольщину, зненавиділа свого тата через те що він не дозволяв їм зустрічатися, та пішов до монгольців. Вона допомагала Захарові, і цим вони війграли монголів. Кінець твору щасливий. Мирослава з Максимом будуть разом, Захар Беркут помер. Але страрець какзав, щоб ніхто з тухольців неплакав через його смерть. він помер щасливо, знаючи що все гаразд. Та всі поминали його як рятувальника та батька Тухольщини.

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української селянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода, матері, як чобіт». джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua