Відповісти на питання до "Русалонька із 7-В"
- Багато подій, що відбувалися в минулому, певним чином пов’язані із будинком, у якому проживає родина Софійки. Чому(розділ 52)?
-
- Розділ «Крадіжка» розповідає про те, як стара шовковиця врятувала життя Катерині й Семенові і аж через 50 років повернула спокій у квартиру Софійчиних сусідів. Як це сталося?
- В якому розділі розповідається про примирення Вадимових батьків і їх повернення як і дідуся Толі, додому.Що означає те, що всі кулаківські сходяться додому??
- У всіх попередніх розділах розповідається про подорожі героїні в часі в минуле. І тільки розділ 60(«Ще одна таємниця шафи») дозволяє нам заглянути у майбутнє і дізнатися, що чекає на героїню через декілька років. Що цікавого дізналися ви із цього розділу?

1.Бала кезімде мен отбасыммен тауға бардым.Бұл кыс айы еді.
Әкем мені сырғанату үшін өзімен бірге шана алып шықты.Мен шанамен сырғанауды өте қатты жақсы көрдім.Біз тау бөктеріне саяхаттап,ормандарды араладық және мен көптеген қар басқан тау шыңдарын көрдім. Олар өте биік болатын.Біз тауға 5минутта көтерілдік.Біз таудың ең биік шыңына жеткенде,әкем мені шанаға отырғызды.Мен қатты қорыққаныммен әкем жанымда болды.Ол менің жаныма отырды,содан соң біз сырғанадық.Мен басында қорықтым,бірақ бұл үрей ұзаққа созылмады.Содан соң маған бұл өте қызықты болды,мен әкемнен қайтадан сырғанатуын сұрадым.Бұл кез өте көңілді болды,бірақ менің анам бұндай ойындарды ұнатпайтын еді.Ол біздің ойынымызды сыртымыздан бақылап тұрды.Бәріміз қуанышты болдық. 2Мен шанамен сырғанағанды ұнатамын. Бала кезімде біз отбасымызбен тауға бардық. Бұл қыс айы еді.Мен шанаға отырып,биік таудан сырғанадым.Әкемде шанамен сығанауды ұнататын,ол менімен бірге сырғанады.Ал анам бізді сыртымыздан бақылап тұрды. Біздің таудағы саяхатымыз өте көңілді өтті.

Весна и солнце. (2) Улыбающиеся березы, как юные девушки, пр..нарядились и встали в хоровод. (3) Цветы и травы озеренные в пламени солнца благоухали вокруг.

(4) А на краю дороги стоял дуб. (5) Ему, вероятно, шёл уже сто первый год, он был в десять раз толще, и в полтора раза выше берез составлявших лес. (6) Это был огромный, в два обхвата дуб. (7) С обломанными сучьями и обломанной корой заросшей старыми болячками. (8) С огромными, не уклюжими, корявыми руками и пальцами. (9) Он старым, сердитым уродом стоял между улыбающимися березами. (10) Только он один не хотел подчиняться обаянию весны. (11) Дуб будто говорил И как не надоест вам этот глупый, бессмысленный обман, нет ни весны, ни солнца, ни счастья, я (не) верю вашим надеждам!

(12) Летом же этот дуб весь преобразился. (13) Он был сам на себя не похож. (14) Раскинувшийся шатром сочной зелени, он млел чуть колыхаясь в лучах вечернего солнца. (15) (Не) было видно ничего ни корявых пальцев ни болячек ни старого горя и (не)доверия. (16) Сквозь столетнюю жёсткую кору пробились сочные, светло зеленые листочки, так что поверить нельзя было, что это старик произвел их.