У повісті показано також часом не стосунки з батьками. У підлітковому віці настає момент, коли батьки вже не є безперечним авторитетом. Добре, коли дорослі виявлять мудрість і побачать у своїх дітях друзів. А це важливо дорослим у такий час не фальшивити, не лицемірити, узгоджувати свої слова і вчинки.
Є на превеликий жаль сім’ї, в яких діти відчувають себе некомфортно, а в душі у них нелюдський біль. Такою була родина Стефка Вуса. Як бути дітям, яким хочеться, щоб їх не помічали власні батьки?
Кожна людина має свою родину. І навіть якщо рідна людина лише одна, саме вона може до тобі словом, ділом або своєю присутністю. Ще від самого народження нас оточують по-справжньому рідні та щирі люди. Вони дарують нам своє тепло, любов та турботу. Пам`ятайте, що родина – це найголовніше, її треба берегти, щоб тепле родинне вогнище не згасло і зігрівало вас, щоб завжди у вашому рідному домі панувала радісна, щира й душевна атмосфера, щоб на вас завжди чекали ті, хто готовий до незважаючи на ваші помилки й недоліки.
Що таке щастя? Щось матеріальне, дорогоцінне чи, навпаки, звичайне і повсякденне? Мабуть, щастя — це мрія, що не має форми та матерії. Не завжди у нас успіх — щось конкретне, інколи ми розчаровуємось, бо те, про що мріємо виявляється химерним. Тому й дивним видається уявлення про щастя селян з казки О. Стороженка «Скарб». Вони вважали щасливою людину, яка все своє життя лежала на печі, відкривала рота, щоб лише попоїсти. Хибну думку породила заздрість, а вона, як відомо, присипляє здоровий глузд. Я вважаю, що не можна вважати щасливим того, хто залежить від випадкового щастя. Така залежність, мабуть, була і в Павлуся.
А якби він не знайшов дружини, яка б не тільки кохана його, а й була йому матір’ю, якби золоті монети не сипалися на нього просто і неба, якби… Тоді Павлуся навряд чи вважали б щасливим, яким він, власне, і не був. Уявіть собі, що у вас немає друзів, з якими можна було б безтурботно повторити; вам навіть нічого згадати, бо ви не висовували носа далі своєї хатини, відчуття кохання до вас теж ніколи не прийде, бо для того, щоб щось отримати, — треба щось віддати. А що віддав головний герой твору, за що йому таке щастя? Оже, Павлуша цінував, що має, і тому фортуна була уважною до нього? Є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і недоїдають, але вважають себе щасливими, тому що Бог подарував їм кусень хліба. Хлопець дивується, чому його дівчина зраділа оберемку волошок.
«Це ж не троянди», — подумає ній. А дівчина закохана, бажана, тому й щаслива.Так що ж може зробити нас щасливими? У багатьох в уяві виникають різні рази: гроші, дружина-красуня, прибуткова робота, кар’єра, чарівні дітки-янголятка… Лише потім ми згадуємо про моральні цінності, про радість, турботу, любов… Про всі ті речі, що запалюють вогник в наших очах, дарують спокій люблячому серцю.
Безумовно, щастя вимірюється не в доларах, а в моментах, коли на душі так добре, що виростають крила. Ми самі є його творцями. Тому, якщо хочеш бути щасливим — будь!
