ауе59
14.11.2022 01:41

1. Ірина Семенівна була вчителькою:
а) ботаніки та зоології;
б) природознавства;
в) географії.
2. Герої твору — вже учні класу:
а) п’ятого;
б) шостого;
в) сьомого.
3. Ірина Семенівна називала учнів:
а) «діточками»;
б) «лапочками»;
в) «зайчатами».
4. Яку колекцію вчителька зобов’язала школярів зібрати улітку?
а) Лікарських трав;
б) комах;
в) листя дерев.
5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки?
а) «А як оформляти цю колекцію?»;
б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»;
в) «А що повинна містити ця творча робота?».
6. Бабуся Сергія жила в селі:
а) Юнківка;
б) Юрківка;
в) Юпітерка.
7. Василь Трош — це в майбутньому:
а) видатний митець живопису;
б) майстер велосипедного спорту міжнародного класу;
в) представник міської влади.
8. Василь Трош назвав хлопців:
а) дослідниками;
б) лівінгстонами;
в) зоологами.
9. Подорожуючи до озера, хлопці зустріли Василя Троша, який їхав їм назустріч на
велосипеді і назвав їх:
а) «мандриками»;
б) «мухоловами»;
в) «блукачами».
10. Що побачили хлопці на пагорбі?
а) Курінь;
б) намет із очерету;
в) купу сміття.
11.На узбережжі озера хлопці:
а) збирали різні камінчики;
б) вилежувалися на сонці;
в) змагалися на кращий піщаний малюнок.
12.Хто купався в озері?
а) Незнайомий хлопець;
б) Василь Трош;
13.Що подарував велосипедист хлопцям заради примирення?
а) Цінний екземпляр комахи;
б) жовтий прозорий камінець;
в) за на спортивне змагання.

14.Бурштин — це коштовність, якої багато:
а) У Казахстані;
б) Прибалтиці;
в) Франції.
15.Що цікавого розповів велосипедист про озеро? Воно:
а) омолоджує людей;
б) містить багато смарагдових сховищ;
в) ховає якусь живу істоту.
16.Хлопці вирішили вартувати біля озера по черзі, щоб:
а) їх не вкусила змія;
б) чудовисько зненацька не напало на них;
в) Василь Трош не пошуткував над ними.
17.Які книжки вирішили взяти хлопці з бібліотеки?
а) Фантастичні;
б) про шпигунів;
в) із зоології.
18.Зоологія — це наука, на думку Митька, про:
а) дослідження комах;
б) весь тваринний світ;
в) життя первісних людей.
19. Що з’їло невідоме чудовисько, за хлопців?
а) Зайця;
б) ворону;
в) вовка.
20. Де майже щодня хлопці ночували?
а) у курені;
б) у діда Трохима;
в) вдома у бабусі.
21. Чому хлопці не побоялися того, яке пливло озером, хоча й мали бажання втекти? Бо:
а) хотіли його сфотографувати;
б) хотіли побачити його, а потім розповісти про нього;
в) намагалися довести свою силу і мужність.
22. Чим Митько кидав по голові чудовиська?
а) палками;
б) камінням;
в) землею.
23. Для чого Василь вирішив видати себе за потвору, що живе в озері? Щоб:
а) примусити хлопців поважати зоологію та вчительку з цього предмета;
б) герої захопилися науковою літературою;
в) полякати «дослідників» і посміятися над ними.
24. За що Сергій з Митьком були вдячні Василеві?
а) прищепив їм любов до природи;
б) виявив інтерес до мандрівок;
в) влаштував чудові канікули.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
JakaJaka07
22.09.2022 14:27

Характеристика образу Микити Кожум'яки:

Микита Кожум'яка - позитивний персонаж, який виступає справжнім захисником рідної землі. Він сильний фізично, має дух патріотизму, є вірним сином свого народу. Одного разу у його краї сталось лихо. Микита не зміг стояти осторонь, тому звільнив рідну землю. Силу цього персонажа підтверджує те, що він може м'яти одночасно 12 шкур. Звідси і його прізвище - Кожум'яка. Я захоплююсь цим героєм, його витримкою, мужністю та любов'ю до рідного краю.

ЦИТАТА:

Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…?

0,0(0 оценок)
Ответ:
LinaDanilinovskaya
10.11.2021 04:38
Людське життя настільки швидкоплинне, що часом ми навіть не встигаємо зрозуміти, як непомітно проходять дні, місяці, роки. ми рідко замислюємося над тим, яке ж все-таки це життя коротке. а дріб’язкові сварки, минущі життєві труднощі, щоденне сидіння в інтернеті – це просто марнування й знецінення власного часу. лише один раз ми проживаємо такі етапи, як: народження, дитинство, юність, молодість, старість і, як не прикро, смерть. а будь-який з цих етапів своєрідний та неповторний. коли люди творять добро, іншим, цінують кожну мить життя і радіють навіть дрібницям, їхнє ставлення до світу набуває яскравості, насиченості, емоційності, а отже, вони й самі стають щасливішими. мені здається, що головна мета кожного – провести життя гідно, побачити й відкрити для себе якомога більше, не втратити жодної хвилини й не змарнувати її на взагалі непотрібні речі, в це вже не так складно зробити. варто лише дослухатися до своїх потреб, думок, мрій та цілей.

я неодноразово помічала, що все навколо вже стало таким звичним і буденним, що ми не бачимо тих маленьких приємних дрібниць, які роблять наш світ більш радісним й повноцінним. ідучи по вулиці, ти помічаєш похмурі обличчя людей, для яких жоден день не несе нічого нового та цікавого. діти поспішають у садок чи школу, дорослі – на роботу. але всі вони це роблять неохоче, нарікають на те, як їм все набридло й зовсім не вистачає часу на інші потреби. тож школярі мріють мерщій повернутися до легкого та безтурботного дитинства у садочку, а дорослі – до спокійного життя без серйозних, як їм здається, проблем. але кожний з цих періодів унікальний і неповторний. тож ми навпаки маємо дякувати за те, що є змога здобувати освіту, займатися улюбленою справою та навіть отримувати за це гроші.

та, на щастя, залишилися й такі люди, які помічають красу в усьому, що їх оточує. нещодавно випав сніг, і для багатьох це стало справжньою проблемою та приводом для невдоволення. одного такого зимнього ранку я спостерігала, як молодий татусь бавиться зі своєю дитиною на подвір’ї. вони увесь день грали в сніжки, ліпили сніжних баб і щиро раділи першому крихкому снігу. а восени, йдучи зі школи, я щоденно помічала стареньких дідуся та бабусю, які виходили на прогулянку милуватися опалим золотим листям. вони світилися щастям, яке простежувалося в їхніх очах, в усмішці, в поставі. стало радісно і тепло на душі від того, що є такі люди, які сяють від щастя, з якими приємно зустрітися поглядом, спілкуватися й з нетерпінням чекати наступної зустрічі.

уміння радіти життю, здібність любити, помічати прекрасне й тішитися дрібничкам – це те, що потрібно розвивати в собі, аби бути позитивною людиною, з якою усі прагнуть спілкуватися та яку всі цінують й поважають. варто пам’ятати, що ми живемо не тільки для себе, а й для ближніх, які нам стати тими, ким ми є зараз. треба берегти кожну хвилину, проведену з батьками, рідними та друзями. вони не вічні, і ми ніколи не можемо знати точно, коли востаннє зустрічаємося з ними. тож слід намагатися дарувати їм лишень позитивні емоції, не ображатися й не сваритися через дрібниці, залишити після себе якомога більше приємних емоцій та спогадів. доцільно пам’ятати, що кожен день нашого життя не схожий на інші. іноді він може видаватися не надто вдалим і хочеться зовсім його забути. але повинна ж бути хоча б одна мить, заради якої цей день годиться зберегти в пам’яті. саме несподівані непередбачувані події, що трапляються спонтанно, найбільше запам’ятовуються і стають найрадіснішими й найприємнішими подіями нашого життя. не слід занепадати духом, якщо щось не вийшло або пішло не за планом, адже все, що не робиться, на краще, а успіх приходить до тих людей, які не шкодують часу для втілення планів та цілей.

ніхто не знає, скільки кожному з нас залишилося жити. проте як би там не було, цього все одно буде замало. життя таке привабливе і стільки всього хочеться встигнути зробити та побачити. та багато людей живуть не сьогоднішнім днем, а планами на майбутнє, які можуть і не втілитися в реальність. тому, прагнучи до мети, не треба забувати помічати кожну мить, що більше не повториться. ві всі плани на завтра, ми так і не встигнемо отримати бажане. тільки від нас залежить, чи будемо ми жити на повну і проведемо весь цей час із задоволенням, чи так і проживемо у мріях, які, на нашу думку, здійсняться якось-то потім.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота