Софійка
старець
Вадим
Сашко
Міщенко-старший
"Я чекав на тебе! Ще від того вечора, пам'ятаєш? Коли марно під твоїм будинком від п'ятої і до десятої вечора! Відтоді чекав..."Софійка
старець
Вадим
Сашко
Міщенко-старший
"Я чекав на тебе! Ще від того вечора, пам'ятаєш? Коли марно під твоїм будинком від п'ятої і до десятої вечора! Відтоді чекав..." Чії це слова

Тема: краса навколишнього світу, вміння сприймати її.
ідея: радісне сприйняття життя, щастя у дрібницях, неповторність кожної хвилини буття.

Основна думка: треба пройти довгий та тернистий шлях за для розуміння та сприйняття "солодкого світу"

Жанр: соент

Римування: перехресне

Художні засоби: епітети (солодкий світ, простір блакитно-білий, дух ширококрилий), уособлення (пролісок несмілий), прівняння(твій погляд..немов трава.., неначе спогад), риторичне питання (чи янголи нам свічі засвітили.. Солодкий світ?)

В повісті І.С. Нечуй-Левицького "Кайдашева сім'я" одним з головних персонажей є Карпо, старший син старого Омелька Кайдаша. Два сина Кайдаша - Карпо і Лаврін - дуже різні за характером, у своєму творі письменник часто протиставляє їх один одному.  
Карпо з дитинства був дуже норовливий, гордий, впертий. Змолоду він був мовчазним і замкнутим, майже не вмів посміхатися. Карпо не хотів  коритися нікому, навіть рідному батькові, а потім взагалі підняв на нього руку в родинній чварі. Чим довше живе він з батьками, тим більше псується характер Карпа.   З одного боку, він черствий і грубий, а з другого - Карпо виділяється серед селян рішучістю та жорстким характером, тому його обирають за десяцького, кажучи, що він буде "добрий сіпака". Він на свій лад любить свою дружину. Хоча й одружився він на багатій дівчині, взяв він якраз таку, яку хотів: "Мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в вку". Дружина Карпа, Мотря, старша Довбишева дочка, така і є. На жаль, працьовита, гарна, трошки "бриклива" Мотря з часом перетворилася на сварливу, заздрісну, жорстоку і скупу жінку. 
Коли Карпо відділяється від батьків, він хоче стати господарем на землі, але її замало, щоб бути гарним хазяїном, як він хоче. Нескінченні родинні чвари гублять все те, що було в ньому доброго. Карпо кидається на батька з кулаками, так трясе рідну матір, що "аж хлів трясеться", жене її через село з дрючком і заганяє у ставок. Звісно, Омелько Кайдаш та Кайдашиха і самі аж ніяк не янголи, але така поведінка Карпа свідчить про нехтування ним  споконвічними етичними нормами народної моралі.