Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. З годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле.
Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила і тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неї і поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: ''Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам`ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев`яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та її двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось...'' В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати
Дивні пригоди, захоплюючі оповіді, таємниці й загадкові події — про це мріє будь-який підліток. Тому і полюбляють діти читати пригодницьку й фантастичну літературу. Син видатного українського письменника Ярослав Стельмах подарував дітям багато гарних пригодницьких творів.
У повісті «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки» описується відпочинок влітку у селі двох^друзів — Митька і Сергія. Хлопці бажали зібрати колекцію комах за завданням учителя біології. А зібрали дивовижні пригоди. Події на озері, про які вони почули від місцевого хлопця Василя, їм здалися фантастичними. Але вони не злякалися і вирішили чатувати звіра, заманивши його куркою. Тільки до їхньої ями потрапила не чудернацька химера, а дід Трохим. Хоч потім і виявилося, що Василь їх дурив, вдававши за допомогою каністр чудовиська, та друзі зраділи. Завдяки вигадкам сільського спортсмена вони вивчили в місцевій бібліотеці багато інформації про рідкісних тварин, а ще чудово провели канікули.
Тож ми побачили, що за будь-якою фантастикою ховається реальність. Треба більше пізнавати світ і себе. Наше життя — це результат роботи над собою, наші прагнення, вчинки й воля
