Моє ставлення до Михайла Міщенка​

  недавно я прочитала твір "федько - халамидник". в ньому розповідається про зухвалого хлопчика який ризикнув своїм життям, аби довести, що він не боягуз. і хоч на перший погляд він був розбишакою, проте десь в глибині душі він був добрим.   на мою думку душевна краса врятує світ, адже не важливо гарна людина чи ні. вона може бути красивою, але з черствою душею, а може бути не гарною зовні, але гарною всередині. все залежить від наших вчинків, а вчинки залежать від нашої душі. і якщо ти зробиш добрий вчинок то можливо не врятуєш весь світ, про те ти зробиш щось добре людині, або врятуєш її і за це тебе поважатимуть.   отже. зовнішність не головне, головне це твоя внутрішня краса. тобто душа.

Українська пі вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. з давніх-давен уславилася україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. михайло стельмах писав, що пісня є українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя. ми знаємо так докладно античну історію, історію римської держави, бо її оспівали славетні поети — гомер, овідій, вергілій. наша ж історія, як сказала ліна костенко у романі "маруся чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". так, і піснями. а нашими гомерами були народні співці — кобзарі. до нас дійшли імена найталановитіших із них. це остап вересай, федір кушнерик, євген  у давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. найталановитіші з них — полтавчанка маруся чурай, козак семен климовський. плине час. народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. у моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. я чула їх змалку від бабусі, мами. пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. наша пісня буде жити вічно. тарас шевченко пророчо сказав про це так:  наша дума, наша пісня не вмре, не загине. от де, люди, наша слава, слава україни.