21 - 43 розділи 1. Брехати задля високої мети - це формула щастя а. Данила Міщенка б. Михайла Міщенка в. Валентина Білого 2. Село Половинчик має таку назву, бо половина його жіноцтва знається з нечистою силою. Це пояснення а. Пустельника б. дідуся Софійки в. бабусі Софійки 3. Встановіть відповіднісь 1. Мальва а. кицька 2. Квітка б. лошиця 3. Чорнобілка в. корова 4. Родовим прізвищем маминих предків Софійки було а. Вишня б. Яблуня в. Груша 5. До загадкової квартири поверхом нижче Софійка потрапила разом з а. Вадимом б. Сашком в. бабою Валею 6. Жалів харчів для сімї, а сам вечеряв у знайомих, щоб так зекономити, а. Гордій Кулаківський б. Яків Кулаківський в. Васюня Кулаківський 7. У кого йому не вдалося повечеряти? а. у Дульських б. у Жуковський в. у Старосвітських 8. Баба Валя за порятунок обіцяла Софійці та Сашкові а. пригостити їх цукерками б. написати про них в газету в. повідомити про їх вчинок директора школи 9. "Терпіти не моглa тaтів, що крaдькомa до чужих мaмів зaлицяються!" - так думала а. бабуся б. тітонька Сніжана в. Софійка 10. "У всіх немовби подвійнa душa. Усі хвaлькувaті, брехливі, ненaдійні", - це про рід а. Кулаківських б. Міщенків (Білих) в. Вишнів (Ягід) 11. На одній з картин Пустельника зображено: "…Звaленa у воду стaрa вербa, густий, нaче мохом порослий, очерет, дрімливе лaтaття… І серед усього цього - немов свічкa, тоненькa дівочa постaть". Це була постать а. Софійчиної мами б. тітоньки Сніжани в. Софійки 12. У реченні "Бруківки позолотило опaле листя" використано а. метафору б. уособлення в. персоніфікаці

Коли побачила бабку, яка без крильця не літала, подумки по­жаліла її. На цей раз ще й зробила один добрий вчинок: пришила крильце, яке хтось недоробив, щоб бабка змогла полетіти. «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця», відчула, що «це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця». А потім закрутила гвинтик Недокватирці та вилікувала її, попереду Алю чекало багато інших дороблених справ. Також ми бачимо, що Аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок Недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. Коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «Бо перед очима раптом постав стурбований Недоладько. Вона згадала його слова й уя­вила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». Тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки. Коли побачила несправедливість та жорстокість Недорадника, боягузтво короля, вона обурюється : «А ви мовчите й дозволяєте йому робити такі жахливі ре­чі?!».

Подробнее - на -

Аля завжди нічого не могла доробить до кінця.
 Головним персонажем є дівчинка. Вона школярка, як і ми. Справжнє ім’я дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І моро­зиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю. Ну, присоромлена прийшла вона додому. Сказала: «ось візьму голку й навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..», але обіцянка знову залишилася лише словами, вона і не думала доробляти рушничок. І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покруче­ний і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля й рішуче рушила вперед.Коли побачила бабку, яка без крильця не літала, подумки по­жаліла її. На цей раз ще й зробила один добрий вчинок: пришила крильце, яке хтось недоробив, щоб бабка змогла полетіти. «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця», відчула, що «це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця». А потім закрутила гвинтик Недокватирці та вилікувала її, попереду Алю чекало багато інших дороблених справ. Також ми бачимо, що Аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок Недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. Коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «Бо перед очима раптом постав стурбований Недоладько. Вона згадала його  слова й уя­вила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». Тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки. Коли побачила несправедливість та жорстокість Недорадника, боягузтво короля, вона обурюється : «А ви мовчите й дозволяєте йому робити такі жахливі ре­чі?!».     В кінці казки добро перемагає зло, жителі Недоладії з вдячністю згадуватимуть Алю. А вона ще має безліч справ вдома: попередити інших, чиї імена бачила у книзі «Справаномер». Тепер, коли слова дівчинки не будуть розходитися з ділами, вона матиме ще більше щирих друзів.