Гер переможный скласти тест

У творі Осипа Турянського "Поза межами болю" автор піднімає відразу кілька вічних проблем людства: взаємовідносини людини і держави, людина та її доля під час війни, причини війни та амбіції правителів країн під час неї, збереження моральності і духовності у військових умовах. Досить очевидною для кожного читача є і своєрідний протест автора проти війни,в якого з одного боку війна визнається безсумівним злом, а з іншого боку ніякого виходу з цієї проблеми автором не пропонується . На тлі всьго цього, звичайно,  піднімається і питання сенсу життя людини.
Згідно з сюжетом в центрі твору знаходиться історія семи друзів військополонених, які служили в австрійській армії, але потрапили в полон. Але доля була прихильною до них, і їм вдалося здійснити втечу в полон. Втім, наслідком цього стали ще більші проблеми - пора року тодішніх подій була зимовою, а знчить, друзям, довелося йтийти по безжалісному морозу. Саме погодним умоваму творі відведена дуже важлива роль  - автор детально її описує і показує в якості мало не самого ворога героїв твору. складні обставини наштовхують друзів на роздуми про життя та здійснення відчайдушних вчинків. Їм вже не потрібні гроші, вони готові спалити їх, щоб зберегти вогнище. Усвідомлення швидкої смерті змушує згадувати їх про своє колишнє життя і близьких людей. Втім всі вони зберігали людську гідність і не змогли їсти людське мясо навіть в умовах страшного голоду. Твір закінчується трагічно - в живих залишається лишеодин з семи друзів. Але Осип Турянський закінчує його оптимістичним висновком про те, що вічні цінності завжди перемагає смерть.
Питання сенсу життя в цьому творі досить очевидне. Його герої боролися за своє життя, незважаючи ні на що, здійснювали і не завжди обдумані вчинки, але в той же час навіть у таких складних умовах завжди залишалися гідними людьми. Думається, що якщо це вдалося їм, то повинно вдасться кожній іншій людині в будь-яких умовах. Основний сенс по Осипу Турянському - залишатися людиною в будь-яких обставинах і не шукати виправдань в  найскладніших умовах. Держава завжди була і буде жорстокою зі своїми громадянами. У деяких випадках держава настільки жорстока, як це описано в цьому творі. Але визначаючи свій сенс життя, необхідно розділяти взаємини між людиною і державою,а також між звичайними людьми, адже це далеко не одне і теж.

Піднесення вітчизняного мистецтва XIV - першої половини XVII ст. зумовлювалося багатьма чинниками. З одного боку, зберігала значущість художня система Київської Русі, а з другого - помітними стали ренесансні тенденції та звернення до здобутків тогочасного західноєвропейського мистецтва. Зміни в мистецтві були пов'язані із формуванням та утвердженням національної самосвідомості українців, зростанням патріотичних і національно-визвольних настроїв, а також із посиленням уваги до відбиття земного життя людини, утвердження її значущості в реальному світі.

Велику роль у формуванні фундаменту національної свідомості відігравала полемічна література, спрямована проти соціальних та ідейних основ католицизму, унії, дій церковно-католицької ієрархії, дискримінації православних тощо. Українські полемісти надзвичайно високо цінували свободу совісті, вважаючи її найголовнішим набутком вільної людини.

Одним із полемістів того часу був І.Вишенський - запеклий противник католицтва, який негативно оцінював ідеї західноєвропейського Відродження, як і єзуїтські, так і контрреформаційні. У діалогах, памфлетах, посланнях та листах, писаних багатою слов'яноруською мовою з елементами народної, він заперечував і значущість вчення Арістотеля та Платона, сповідував ідеї раннього християнства. І. Вишенський намагався обмежити тогочасну освіту людини читанням Псалтиря, Часословця, Октоїха тощо.

Однією з тем полемічної літератури була доля православної церкви. Так, "Тренос" М. Смотрицького - своєрідний плач, у якому православна церква постає в символічному образі Матері, що нарікає на своїх невдячних дітей. "Тренос" вважали книгою пророчою і святою, дехто навіть заповідав ховати себе з нею.

Великої популярності тоді набула "Палинодія, або Книга оборони" З. Копистенського, у якій автор із глибоким патріотичним почуттям пише про героїчне минуле українського народу та його право на волю і свободу.

Активний розвиток літератури був пов'язаний а формуванням нової генерації талановитих, освічених молодих діячів культури, не байдужих до проблем свободи, незалежності українського народу, налаштованих на збереження православної віри як фундаменту духовності Водночас вони пропагували гуманістичні ідеї. Так, публіцист С. Оріховський-Роксолан, який досконало володів українською мовою, постійно звертався до історії України, мріяв про вільне майбутнє української спільноти, стверджував, що людина в державі повинна мати право на повноцінне життя, свободу совісті, слова, право керуватися власним розумом.