Ми знаємо, як зберегти гроші, як зберегти речі. Але далеко не всі розуміють, що потрібно робити, щоб не шкодувати про втрачене здоров'я.
Що таке здоров'я? Мабуть, це коли нічого не болить, коли добре себе почуваєш. Тоді алкоголіків і наркоманів, у яких нічого не болить, теж можна назвати здоровими? Звісно ж, ні. Дійсно, довгі роки здоров'я розумілося як відсутність хвороб і фізичних вад. Але в наш час встановилася інша точка зору. Відповідно до цієї точки зору, здоров'я буває фізичне, душевне і соціальне.
Фізичне здоров'я – це стан правильної роботи всього організму. Якщо людина фізично здорова, то вона може виконувати всі свої поточні обов'язки без зайвої втоми. У неї достатньо енергії, щоб успішно вчитися в школі і робити всі необхідні справи вдома.
Душевне здоров'я проявляється в тому, що людина задоволена собою, подобається сама собі такою, якою вона є, вона задоволена своїми досягненнями і може робити висновки зі своїх помилок.
Соціальне здоров'я проявляється у відносинах з іншими людьми. Соціально здорові люди вміють ладнати з оточуючими. Вони поважають чужі права, можуть знаходити нових друзів, вміють висловити свої потреби так, щоб вони стали зрозумілі оточуючим.
Здоровим можна назвати тільки таку людину, яка володіє всіма трьома видами здоров'я. І це тільки одна з найбільших людських цінностей, про яку можна сказати: «Що маємо – не бережемо, втративши – плачемо».
Та так само можна сказати про своїх близьких, з якими ми, буває, сваримося через дрібниці, про своїх друзів, яких втрачаємо, а тільки потім розуміємо, наскільки важливі вони були у нашому житті. Щодо близьких та друзів, то я впевнений, що це найбільші цінності, які ми повинні берегти якомога пильніше, адже не може людина залишатися самотньою, не може вона нічого досягнути без до люблячих людей. Отже, щоб не жалкувати потім, треба сьогодні цінити усіх, хто знаходиться поруч з нами, хто нам допомагає.
Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.
Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню "оть старого Владимера до ныняшняго Ігоря". І хоч "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, що відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.
З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у "Слові..." не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, що проживають за її межами.
Объяснение:
