Хто врятував оксану від ляхів​

Сімейна бібліотека є майже в кожній сім’ї, бо книга завжди наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. довгий час книга була найціннішим подарунком. мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали. серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань «кобзаря» тараса григоровича шевченка. особливо мою увагу дві факсимільні книги: перше видання «кобзаря» 1840 року та малої захалявної книжки періоду заслання. звичайно, це лише точні копії безцінних книг т. шевченка, але як багато вони можуть розповісти про самого автора, про епоху, в якій він жив. так, з факсимільної копії малої захалявної книжки я побачила почерк великого кобзаря: красиві, дрібненькі літери рівненько лягали рядочками, лише де-не-де автор закреслював слово й надписував інше. мені здається, це свідчить про те, що вірші легко складалися автором. копія першого «кобзаря» може розповісти, де й за яких умов видавався цей твір, дає змогу побачити, який вигляд мали друковані книги першої половини xix століття.

На мою думку, Тарас Шевченко став ідалом Української літерартури:за його відданість творчостві, за всі його страждання заради цого, за всю ту біль, яку він ізливава у творчості.
 Можливо саме важке дитинство посприяло ткій чудовій творчоті. Бо частіше за все творчі особистості виливають всі всої думки, переживаення, біль на папері, може й він робив так.
 Його старання та любов до рідної землі була надто сильна, тому він всими силами, ісіми своїми поемами намагався підбурити народ по повстання! І його ані трохи не лякав арест, хоча він все ж таки стався. На цілих 10 років.
 Та навіть заборона писати не зупинила його. Він й далі творив шедеври у маленьких книжечках, які тепер шануються у всьому світі.
 І у нас час його писемність теж підримуєна наш народю Тож для мене, та й для вієї України Тарас Шевченко це взірець: мудрості, сили та надхнення.